Job 29
1 Also Joob addide, takynge his parable, and seide,
І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 Who yyueth to me, that I be bisidis the elde monethis, bi the daies in whiche God kepte me?
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
3 Whanne his lanterne schynede on myn heed, and Y yede in derknessis at his liyt.
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
4 As Y was in the daies of my yongthe, whanne in priuete God was in my tabernacle.
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
5 Whanne Almyyti God was with me, and my children weren in my cumpas;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
6 whanne Y waischide my feet in botere, and the stoon schedde out to me the stremes of oile;
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
7 whanne Y yede forth to the yate of the citee, and in the street thei maden redi a chaier to me.
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
8 Yonge men, `that is, wantoun, sien me, and weren hid, and elde men risynge vp stoden;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
9 princes ceessiden to speke, and puttiden the fyngur on her mouth;
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 duykis refreyneden her vois, and her tunge cleuyde to her throte.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
11 An eere herynge blesside me, and an iye seynge yeldide witnessyng to me;
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 for Y hadde delyueride a pore man criynge, and a fadirles child, that hadde noon helpere.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
13 The blessyng of a man `to perische cam on me, and Y coumfortide the herte of a widewe.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
14 Y was clothid with riytfulnesse; and Y clothide me as with a cloth, and with my `doom a diademe.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
15 Y was iye `to a blynde man, and foot to a crokyd man.
Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.
16 Y was a fadir of pore men; and Y enqueride most diligentli the cause, which Y knew not.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
17 Y al tobrak the grete teeth of the wickid man, and Y took awei prey fro hise teeth.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
18 And Y seide, Y schal die in my nest; and as a palm tre Y schal multiplie daies.
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
19 My roote is openyde bisidis watris, and deew schal dwelle in my repyng.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
20 My glorie schal euere be renulid, and my bouwe schal be astorid in myn hond.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
21 Thei, that herden me, abiden my sentence; and thei weren ententif, and weren stille to my counsel.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
22 Thei dursten no thing adde to my wordis; and my speche droppide on hem.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
23 Thei abididen me as reyn; and thei openyden her mouth as to the softe reyn `comynge late.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
24 If ony tyme Y leiyide to hem, thei bileueden not; and the liyt of my cheer felde not doun in to erthe.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.
25 If Y wolde go to hem, Y sat the firste; and whanne Y sat as kyng, while the oost stood aboute, netheles Y was comfortour of hem that morenyden.
Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!
