Job 23
1 Sotheli Joob answeride, and seide,
А Йов відповів та й сказав:
2 Now also my word is in bitternesse, and the hond of my wounde is agreggid on my weilyng.
„Моя мова й сьогодні гірка́, — тяжче стражда́ння моє за стогна́ння мої.
3 Who yyueth to me, that Y knowe, and fynde hym, and come `til to his trone?
О, якби то я знав, де Його я знайду́, то прийшов би до місця Його пробува́ння!
4 Y schal sette doom bifor hym, and Y schal fille my mouth with blamyngis;
Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я напо́внив би до́водами, —
5 that Y kunne the wordis, whiche he schal answere to me, and that Y vnderstonde, what he schal speke to me.
розізнав би слова́, що́ мені відповість, і я зрозумів би, що́ скаже мені.
6 Y nyle, that he stryue with me bi greet strengthe, nether oppresse me with the heuynesse of his greetnesse.
Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Sette he forth equite ayens me, and my doom come perfitli to victorie.
Справедливий судився б там з Ним, я ж наза́вжди б звільни́всь від свойого Судді.
8 If Y go to the eest, God apperith not; if Y go to the west, Y schal not vndurstonde hym; if Y go to the left side,
Та піду́ я на схід — і немає Його, а на за́хід удамся — Його не побачу,
9 what schal Y do? Y schal not take hym; if Y turne me to the riyt side, Y schal not se hym.
на півно́чі шукаю Його — й не вхоплю́, збо́чу на пі́вдень — і не добача́ю.
10 But he knowith my weie, and he schal preue me as gold, that passith thorouy fier.
А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би ви́пробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 My foot suede hise steppis; Y kepte his weie, and Y bowide not awey fro it.
Трималась нога моя коло стопи́ Його, доро́ги Його я держа́вся й не збо́чив.
12 Y yede not awei fro the comaundementis of hise lippis; and Y hidde in my bosum the wordis of his mouth.
Я не відступався від за́повідей Його губ, над уста́ву свою я ховав слова уст Його.
13 For he is aloone, and no man may turne awei hise thouytis; and what euer thing he wolde, his wille dide this thing.
Але Він при одно́му, — й хто заве́рне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 Whanne he hath fillid his wille in me, also many othere lijk thingis ben redi to hym.
бо Він ви́конає, що́ про мене призна́чив, і в Нього багато такого, як це!
15 And therfor Y am disturblid of his face, and Y biholdynge hym am anguyschid for drede.
Тому перед обличчям Його я тремчу́, розважаю — й жахаюсь Його.
16 God hath maad neische myn herte, and Almyyti God hath disturblid me.
А Бог пом'якши́в моє серце, і Всемогутній мене настраши́в,
17 For Y perischide not for derknessis neiyynge; nethir myist hilide my face.
бо не знищений я від темно́ти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
