Job 10
1 Yt anoieth my soule of my lijf; Y schal lete my speche ayens me, Y schal speke in the bitternesse of my soule.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Y schal seie to God, Nyle thou condempne me; schewe thou to me, whi thou demest me so.
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Whether it semeth good to thee, if thou `falsli chalengist and oppressist me, the werk of thin hondis; and if thou helpist the counsel of wickid men?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Whethir fleischli iyen ben to thee, ethir, as a man seeth, also thou schalt se?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Whether thi daies ben as the daies of man, and `thi yeeris ben as mannus tymes;
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 that thou enquere my wickidnesse, and enserche my synne?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 And wite, that Y haue do no `wickid thing; sithen no man is, that may delyuere fro thin hond?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Thin hondis han maad me, and han formed me al in cumpas; and thou castist me doun so sodeynli.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Y preye, haue thou mynde, that thou madist me as cley, and schalt brynge me ayen in to dust.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Whether thou hast not mylkid me as mylk, and hast cruddid me togidere as cheese?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Thou clothidist me with skyn and fleisch; thou hast ioyned me togidere with boonys and senewis.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Thou hast youe lijf and mercy to me, and thi visiting hath kept my spirit.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Thouy thou helist these thingis in thin herte, netheles Y woot, that thou hast mynde of alle thingis.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 If Y dide synne, and thou sparidist me at an our; whi suffrist thou not me to be cleene of my wickidnesse?
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 And if Y was wickid, wo is to me; and if Y was iust, Y fillid with turment and wretchidnesse `schal not reise the heed.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 And if Y reise `the heed for pride, thou schalt take me as a lionesse; and thou turnest ayen, and turmentist me wondirli.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Thou gaderist in store thi witnessis ayens me, and thou multipliest thin yre, `that is, veniaunce, ayens me; and peynes holden knyythod in me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Whi hast thou led me out of the wombe? `And Y wolde, that Y were wastid, lest an iye `schulde se me.
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 That Y hadde be, as if Y were not, and `were translatid, ethir borun ouer, fro the wombe to the sepulcre.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Whether the fewnesse of my daies schal not be endid in schort? Therfor suffre thou me, that Y biweile `a litil my sorewe,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 bifor that Y go, and turne not ayen, to the derk lond, and hilid with the derknesse of deth, to the lond of wrecchidnesse and of derknessis;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 where is schadewe of deeth, and noon ordre, but euerlastynge hidousnesse dwellith.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
