Proverbs 7
1 My son, keep my words. Lay up my commandments within you.
Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
2 Keep my commandments and live! Guard my teaching as the apple of your eye.
бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
3 Bind them on your fingers. Write them on the tablet of your heart.
прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
4 Tell wisdom, “You are my sister.” Call understanding your relative,
На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
5 that they may keep you from the strange woman, from the foreigner who flatters with her words.
щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
6 For at the window of my house, I looked out through my lattice.
Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
7 I saw among the simple ones. I discerned among the youths a young man void of understanding,
і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
8 passing through the street near her corner, he went the way to her house,
прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
9 in the twilight, in the evening of the day, in the middle of the night and in the darkness.
коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
10 Behold, there a woman met him with the attire of a prostitute, and with crafty intent.
Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
11 She is loud and defiant. Her feet don’t stay in her house.
галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
12 Now she is in the streets, now in the squares, and lurking at every corner.
раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
13 So she caught him, and kissed him. With an impudent face she said to him:
І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
14 “Sacrifices of peace offerings are with me. Today I have paid my vows.
„У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
15 Therefore I came out to meet you, to diligently seek your face, and I have found you.
Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
16 I have spread my couch with carpets of tapestry, with striped cloths of the yarn of Egypt.
Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
17 I have perfumed my bed with myrrh, aloes, and cinnamon.
посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
18 Come, let’s take our fill of loving until the morning. Let’s solace ourselves with loving.
Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
19 For my husband isn’t at home. He has gone on a long journey.
Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
20 He has taken a bag of money with him. He will come home at the full moon.”
вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
21 With persuasive words, she led him astray. With the flattering of her lips, she seduced him.
Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
22 He followed her immediately, as an ox goes to the slaughter, as a fool stepping into a noose.
він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
23 Until an arrow strikes through his liver, as a bird hurries to the snare, and doesn’t know that it will cost his life.
як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
24 Now therefore, sons, listen to me. Pay attention to the words of my mouth.
А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
25 Don’t let your heart turn to her ways. Don’t go astray in her paths,
Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
26 for she has thrown down many wounded. Yes, all her slain are a mighty army.
бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
