Psalms 78
1 Maschil of Asaph. Give ear, O my people, [to] my law: incline your ear to the words of my mouth.
Пісня навча́льна Асафова.
2 I will open my mouth in a parable: I will utter dark sayings of old:
нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3 Which we have heard and known, and our fathers have told us.
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4 We will not hide [them] from their children, showing to the generation to come the praises of the LORD, and his strength, and his wonderful works that he hath done.
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5 For he established a testimony in Jacob, and appointed a law in Israel, which he commanded our fathers, that they should make them known to their children:
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6 That the generation to come might know [them], [even] the children [who] should be born; [who] should arise and declare [them] to their children:
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7 That they might set their hope in God, and not forget the works of God, but keep his commandments:
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8 And might not be as their fathers, a stubborn and rebellious generation; a generation [that] set not their heart aright, and whose spirit was not steadfast with God.
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9 The children of Ephraim, [being] armed, [and] carrying bows, turned back in the day of battle.
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10 They kept not the covenant of God, and refused to walk in his law;
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11 And forgot his works, and his wonders that he had shown them.
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12 Marvelous things did he in the sight of their fathers, in the land of Egypt, [in] the field of Zoan.
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13 He divided the sea, and caused them to pass through; and he made the waters to stand as a heap.
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14 In the day-time also he led them with a cloud, and all the night with a light of fire.
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15 He cleaved the rocks in the wilderness, and gave [them] drink as [out of] the great depths.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16 He brought streams also out of the rock, and caused waters to run down like rivers.
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17 And they sinned yet more against him by provoking the Most High in the wilderness.
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18 And they tempted God in their heart by asking food for their desire.
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19 Yes, they spoke against God; they said, Can God furnish a table in the wilderness?
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20 Behold, he smote the rock, that the waters gushed out, and the streams overflowed; can he give bread also? can he provide flesh for his people?
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
21 Therefore the LORD heard [this], and was wroth: so a fire was kindled against Jacob, and anger also came up against Israel;
Тому́ то почув це Господь та й розгні́вався, — і огонь запалав проти Якова, і проти Ізраїля теж знявся гнів,
22 Because they believed not in God, and trusted not in his salvation:
бо не ві́рували вони в Бога, і на спасі́ння Його не наді́ялись.
23 Though he had commanded the clouds from above, and opened the doors of heaven,
А Він хмарам згори наказав, — і відчинив двері неба,
24 And had rained down manna upon them to eat, and had given them of the corn of heaven.
і спустив, немов дощ, на них ма́нну для їжі, — і збі́жжя небесне їм дав:
25 Man ate angels' food: he sent them food to the full.
Хліб а́нгольський їла люди́на, Він послав їм поживи до си́тости!
26 He caused an east wind to blow in the heaven: and by his power he brought in the south wind.
Крім цього, Він схі́днього вітра пору́шив на небі, і міццю Своєю привів полудне́вого вітра, —
27 He rained flesh also upon them as dust, and feathered fowls like as the sand of the sea:
і дощем на них м'ясо пустив, немов по́рох, а птаство крила́те, як мо́рський пісо́к,
28 And he let [it] fall in the midst of their camp, around their habitations.
і спустив його серед табо́ру його́, коло наметів його.
29 So they ate, and were well filled: for he gave them their own desire;
І їли вони та й наси́тились ду́же, — Він їм їхнє бажа́ння приніс!
30 They were not estranged from their desire: but while their meat [was] yet in their mouths,
Та ще не вдовольни́ли жада́ння свого́, ще їхня ї́жа була в їхніх уста́х,
31 The wrath of God came upon them, and slew the fattest of them, and smote down the chosen [men] of Israel.
а гнів Божий підня́вся на них, та й побив їхніх ситих, і вибра́нців Ізраїлевих повали́в.
32 For all this they sinned still, and believed not for his wondrous works.
Проте́ ще й далі грішили вони та не вірили в чу́да Його,
33 Therefore their days did he consume in vanity, and their years in trouble.
— і Він докінчи́в у марно́ті їхні дні, а їхні літа́ — у страху.
34 When he slew them, then they sought him: and they returned and inquired early after God.
Як Він їх побива́в, то бажали Його, — і верта́лися, й Бога шукали,
35 And they remembered that God [was] their rock, and the high God their redeemer.
і прига́дували, що Бог — їхня скеля, і Бог Всевишній — то їхній Викупите́ль.
36 Nevertheless they flattered him with their mouth, and they lied to him with their tongues.
І своїми уста́ми вле́щували Його, а своїм язико́м лжу спліта́ли Йому́,
37 For their heart was not right with him, neither were they steadfast in his covenant.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були́ вони вірні в Його заповіті.
38 But he, [being] full of compassion, forgave [their] iniquity, and destroyed [them] not: yes, many a time he turned his anger away, and did not stir up all his wrath.
Та він, Милосердний, гріх проща́в і їх не губив, і часто відве́ртав Свій гнів, і не буди́в усю Свою лютість,
39 For he remembered that they [were but] flesh; a wind that passeth away, and cometh not again.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який перехо́дить і не поверта́ється!
40 How oft did they provoke him in the wilderness, [and] grieve him in the desert!
Скільки вони прогнівля́ли Його на пустині, зневажа́ли Його на степу́!
41 Yes, they turned back and tempted God, and limited the Holy One of Israel.
І все знову та знов випробо́вували вони Бога, і зневажа́ли Святого Ізра́їлевого, —
42 They remembered not his hand, [nor] the day when he delivered them from the enemy.
вони не пам'ята́ли руки Його з дня, як Він ви́бавив їх із недолі,
43 How he had wrought his signs in Egypt, and his wonders in the field of Zoan:
як в Єгипті чинив Він знаме́на Свої, а на полі Цоа́нському чу́да Свої,
44 And had turned their rivers into blood; and their floods, that they could not drink.
і в кров оберну́в річки їхні та їхні пото́ки, щоб вони не пили́.
45 He sent divers sorts of flies among them, which devoured them; and frogs, which destroyed them.
Він послав був на них рої мух, — і їх же́рли вони, і жаб — і вони їх губили.
46 He gave also their increase to the caterpillar, and their labor to the locust.
А врожай їхній віддав був Він гу́сені, а їхню пра́цю — сарані́.
47 He destroyed their vines with hail, and their sycamore trees with frost.
Виноград їхній Він гра́дом побив, а при́морозком — їхні шовко́виці.
48 He gave up their cattle also to the hail, and their flocks to hot thunderbolts.
І Він градові віддав їхній скот, а бли́скавкам — че́реди їхні.
49 He cast upon them the fierceness of his anger, wrath, and indignation, and trouble, by sending evil angels [among them].
Він послав був на них Свій гнів запальни́й, і лютість, й обу́рення, й у́тиск, насла́ння злих анголі́в.
50 He made a way to his anger; he spared not their soul from death, but gave their life over to the pestilence;
Він дорогу зрівня́в був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав морови́ці.
51 And smote all the first-born in Egypt; the chief of [their] strength in the tabernacles of Ham:
І побив Він усіх перворі́дних в Єгипті, пе́рвістків сили в наметах Ха́мових.
52 But made his own people to go forth like sheep, and guided them in the wilderness like a flock.
І повів Він, немов ту отару, наро́д Свій, і їх попрова́див, як стадо, в пустині.
53 And he led them on safely, so that they feared not: but the sea overwhelmed their enemies.
І провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накри́ло було́ ворогів їхніх.
54 And he brought them to the border of his sanctuary, [even to] this mountain, [which] his right hand had purchased.
І Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що прави́ця Його набула́.
55 He cast out the heathen also before them, and divided them an inheritance by line, and made the tribes of Israel to dwell in their tents.
І наро́ди Він повиганя́в перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка́ про спа́док, — і в їхніх наме́тах племе́на Ізраїлеві осели́в.
56 Yet they tempted and provoked the most high God, and kept not his testimonies:
Та й далі вони випробо́вували та гніви́ли Всевишнього Бога, і Його постано́в не доде́ржували,
57 But turned back, and dealt unfaithfully like their fathers: they were turned aside like a deceitful bow.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відверну́лись, як обма́нливий лук.
58 For they provoked him to anger with their high places, and moved him to jealousy with their graven images.
І же́ртівниками своїми гніви́ли Його, і дрочи́ли Його своїми фіґу́рами.
59 When God heard [this], he was wroth, and greatly abhorred Israel:
Бог почув усе це — і розгні́вався, і сильно обри́дивсь Ізраїлем,
60 So that he forsook the tabernacle of Shiloh, the tent [which] he placed among men;
і покинув осе́лю в Шіло́, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
61 And delivered his strength into captivity, and his glory into the enemy's hand.
і віддав до неволі Він силу Свою, а вели́чність Свою — в руку во́рога.
62 He gave over his people also to the sword; and was wroth with his inheritance.
І віддав для меча Свій наро́д, і розгнівався був на спа́дщину Свою:
63 The fire consumed their young men; and their maidens were not given to marriage.
його юнакі́в огонь пожира́в, а дівча́там його не співали весі́льних пісе́нь,
64 Their priests fell by the sword; and their widows made no lamentation.
його священики від меча полягли́, — і не плакали вдови його.
65 Then the LORD awaked as one out of sleep, [and] like a mighty man that shouteth by reason of wine.
Та небавом збудився Господь, немов зо́ сну, як той ве́лет, що ніби вином був підко́шений,
66 And he smote his enemies in the hinder part: he put them to a perpetual reproach.
і вдарив Своїх ворогів по оза́дку, — вічну га́ньбу їм дав!
67 Moreover he refused the tabernacle of Joseph, and chose not the tribe of Ephraim:
Та Він погорди́в намет Йо́сипів, і племе́на Єфремового не обрав,
68 But chose the tribe of Judah, the mount Zion which he loved.
а вибрав Собі плем'я Юдине, го́ру Сіон, що її полюбив!
69 And he built his sanctuary like high [palaces], like the earth which he hath established for ever.
І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтува́в.
70 He chose David also his servant, and took him from the sheep-folds:
І вибрав Давида, Свого раба, і від коша́р його взяв,
71 From following the ewes great with young he brought him to feed Jacob his people, and Israel his inheritance.
від кі́тних ове́чок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та Ізраїля, спа́док Свій, —
72 So he fed them according to the integrity of his heart; and guided them by the skillfulness of his hands.
і він пас їх у щирості серця свого́, і прова́див їх мудрістю рук своїх!
