Psalms 74
1 Maschil of Asaph. O God, why hast thou cast [us] off for ever? [why] doth thy anger smoke against the sheep of thy pasture?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Remember thy congregation, [which] thou hast purchased of old: the rod of thy inheritance, [which] thou hast redeemed; this mount Zion, in which thou hast dwelt.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Lift up thy feet to the perpetual desolations; [even] all [that] the enemy hath done wickedly in the sanctuary.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 Thy enemies roar in the midst of thy congregations; they set up their ensigns [for] signs.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 [A man] was famous according as he had lifted up axes upon the thick trees.
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 But now they break down the carved work of it at once with axes and hammers.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 They have cast fire into thy sanctuary, they have defiled [by casting down] the dwelling-place of thy name to the ground.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 They said in their hearts, Let us destroy them together: they have burned up all the synagogues of God in the land.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 We see not our signs: [there is] no more any prophet: neither [is there] among us any that knoweth how long.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 O God, how long shall the adversary reproach? shall the enemy blaspheme thy name for ever?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Why withdrawest thou thy hand, even thy right hand? pluck [it] out of thy bosom.
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 For God [is] my King of old, working salvation in the midst of the earth.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Thou didst divide the sea by thy strength: thou didst break the heads of the dragons in the waters.
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Thou didst break the head of leviathan in pieces, [and] didst give him [to be] food to the people inhabiting the wilderness.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Thou didst cleave the fountain and the flood: thou didst dry up mighty rivers.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 The day [is] thine, the night also [is] thine: thou hast prepared the light and the sun.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Thou hast set all the borders of the earth: thou hast made summer and winter.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Remember this, the enemy hath reproached, O LORD, and the foolish people have blasphemed thy name.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 O deliver not the soul of thy turtle dove to the multitude [of the wicked]: forget not the congregation of thy poor for ever.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Have respect to the covenant: for the dark places of the earth are full of the habitations of cruelty.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 O let not the oppressed return ashamed: let the poor and needy praise thy name.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Arise, O God, plead thy own cause: remember how the foolish man reproacheth thee daily.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Forget not the voice of thy enemies: the tumult of those that rise against thee increaseth continually.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
