Psalms 69
1 To the chief Musician upon Shoshannim, [A Psalm] of David. Save me, O God; for the waters are come in to [my] soul.
Для дириґента хору. На спів „Лелії“. Давидів. Спаси мене, Боже, бо во́ди вже аж до душі підійшли́!
2 I sink in deep mire, where [there is] no standing: I am come into deep waters, where the floods overflow me.
Я загруз у глибокім багні́, і нема на чім стати, ввійшов я до водних глиби́н, — і мене залила́ течія́!
3 I am weary of my crying: my throat is dried: my eyes fail while I wait for my God.
Я змучився в крику своїм, ви́сохло го́рло моє, очі мої затума́нились від вигляда́ння надії від Бога мого!
4 They that hate me without a cause are more than the hairs of my head: they that would destroy me, [being] my enemies wrongfully, are mighty: then I restored [that] which I took not away.
Тих, хто мене без причини нена́видить, стало більш, як воло́сся на моїй голові, набра́лися сили мої вороги, що безви́нно мене переслідують, — чого не грабував, те вертаю!
5 O God, thou knowest my foolishness; and my sins are not hid from thee.
Боже, Ти знаєш глупо́ту мою, а гріхі́ мої перед Тобою не схо́вані!
6 Let not them that wait on thee, O LORD God of hosts, be ashamed for my sake: let not those that seek thee be confounded for my sake, O God of Israel.
Неха́й через мене не ма́тимуть сти́ду оті́, хто на Тебе наді́ється, Господи, Господи Саваоте; нехай через мене не матимуть со́рому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, —
7 Because for thy sake I have borne reproach; shame hath covered my face.
бо я ради Тебе знева́гу ношу́, га́ньба покрила обличчя моє!
8 I am become a stranger to my brethren, and an alien to my mother's children.
Для братів своїх став я відчу́жений, і чужи́й для синів своєї матері,
9 For the zeal of thy house hath eaten me up; and the reproaches of them that reproached thee have fallen upon me.
бо ре́вність до дому Твойо́го з'їдає мене, і знева́ги Твоїх зневажа́льників спада́ють на мене,
10 When I wept, [and chastened] my soul with fasting, that was to my reproach.
і по́стом я ви́плакав душу свою, а це сталось мені на знева́гу.
11 I made sackcloth also my garment; and I became a proverb to them.
За одежу надів я вере́ту, — і за при́казку став я для них:
12 They that sit in the gate speak against me; and I [was] the song of the drunkards.
про мене бала́кають ті, хто в брамі сидить, і пісні тих, хто п'янке́ попива́є.
13 But as for me, my prayer [is] to thee, O LORD, [in] an acceptable time: O God, in the multitude of thy mercy hear me, in the truth of thy salvation.
А я — молитва моя до Тебе, Господи, в часі Твоєї зичли́вости; в многоті́ милосердя Твойо́го подай мені відповідь про певність спасі́ння Твого,
14 Deliver me out of the mire, and let me not sink: let me be delivered from them that hate me, and out of the deep waters.
визволь з болота мене, щоб я не втопи́вся, щоб я урято́ваний був від своїх ненави́сників та від глибо́кости вод!
15 Let not the water-flood overflow me, neither let the deep swallow me up, and let not the pit shut her mouth upon me.
Хай мене не заллє́ водяна́ течія́, і хай глибі́нь мене не проковтне́, і нехай своїх уст не замкне́ надо мною безо́дня!
16 Hear me, O LORD; for thy loving-kindness [is] good: turn to me according to the multitude of thy tender mercies.
Обізви́ся до мене, о Господи, в міру доброї ласки Своєї, в міру вели́кости Свого милосердя зверни́ся до мене,
17 And hide not thy face from thy servant; for I am in trouble: hear me speedily.
і обличчя Свого не ховай від Свого раба, бо ті́сно мені, — озви́ся ж неба́ром до мене,
18 Draw nigh to my soul, [and] redeem it: deliver me because of my enemies.
наблизи́сь до моєї душі, порятуй же її, ради моїх ворогів відкупи́ Ти мене!
19 Thou hast known my reproach, and my shame, and my dishonor: my adversaries [are] all before thee.
Ти знаєш нару́гу мою, і мій сором та га́ньбу мою, — перед Тобою всі мої вороги!
20 Reproach hath broken my heart; and I am full of heaviness: and I looked [for some] to take pity, but [there was] none; and for comforters, but I found none.
Моє серце злама́ла нару́га, і невиго́йний мій сором: я чекав співчуття́ — та немає його, і потіши́телів — та не знайшов!
21 They gave me also gall for my food; and in my thirst they gave me vinegar to drink.
І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.
22 Let their table become a snare before them: and [that which should have been] for [their] welfare, [let it become] a trap.
Бодай па́сткою стала їм їхня трапе́за, а їхні у́чти — тене́тами,
23 Let their eyes be darkened, that they see not; and make their loins continually to shake.
бодай їхні очі поте́мніли, щоб їм не бачити, а їхні клу́би хай за́вжди хитаються!
24 Pour out thy indignation upon them, and let thy wrathful anger take hold of them.
Вилий на них Свою ре́вність, а по́лум'я гніву Твого нехай їх доганяє!
25 Let their habitation be desolate; [and] let none dwell in their tents.
Нехай їхнє село́ опусто́шене буде, хай ме́шканця в їхніх наме́тах не буде!
26 For they persecute [him] whom thou hast smitten; and they talk to the grief of those whom thou hast wounded.
Бо кого Ти був збив, — вони ще́ переслідують, і побі́льшують му́ки ране́ним Тобою.
27 Add iniquity to their iniquity: and let them not come into thy righteousness.
Додай же гріха на їхній гріх, щоб вони не ввійшли в справедливість Твою,
28 Let them be blotted out of the book of the living, and not be written with the righteous.
нехай скре́слені будуть із книги життя, і хай не будуть запи́сані з праведними!
29 But I [am] poor and sorrowful: let thy salvation, O God, set me up on high.
А я бідний та хворий, але, Боже, — спасі́ння Твоє мене чинить могу́тнім,
30 I will praise the name of God with a song, and will magnify him with thanksgiving.
і я піснею буду хвалити Ім'я́ Боже, співом вдя́чним Його велича́тиму!
31 [This] also shall please the LORD better than an ox [or] bullock that hath horns and hoofs.
І буде для Господа краща вона від вола́, від бика, що ро́ги він має, що копи́та роздво́єні має.
32 The humble shall see [this], [and] be glad: and your heart shall live that seek God.
Побачать слухня́ні, — і бу́дуть раді́ти, хто ж Бога шукає — нехай оживе́ ваше серце,
33 For the LORD heareth the poor, and despiseth not his prisoners.
бо до вбогих Госпо́дь прислуха́ється, і в'язня́ми Своїми не гордує Він!
34 Let the heaven and earth praise him, the seas, and every thing that moveth therein.
Нехай хвалять Його небеса́ та земля, море й усе, що́ в них ру́хається,
35 For God will save Zion, and will build the cities of Judah: that they may dwell there, and have it in possession.
бо спасе́ Бог Сіо́на, і збудує для Юди міста́, — і заме́шкають там, і вспадку́ють його́,
36 The seed also of his servants shall inherit it: and they that love his name shall dwell therein.
і наща́дки рабів Його пося́дуть його, й ті, хто любить Ім'я́ Його, жи́тимуть в нім!
