Psalms 50
1 A Psalm of Asaph. The mighty God, [even] the LORD, hath spoken, and called the earth from the rising to the setting of the sun.
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 Out of Zion, the perfection of beauty, God hath shined.
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 Our God shall come, and shall not keep silence: a fire shall devour before him, and it shall be very tempestuous around him.
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 He shall call to the heavens from above, and to the earth, that he may judge his people.
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 Gather my saints together to me; those that have made a covenant with me by sacrifice.
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 And the heavens shall declare his righteousness: for God [is] judge himself. (Selah)
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 Hear, O my people, and I will speak; O Israel, and I will testify against thee: I [am] God, [even] thy God.
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 I will not reprove thee for thy sacrifices or thy burnt-offerings, [to have been] continually before me.
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 I will take no bullock out of thy house, [nor] he-goats out of thy folds.
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 For every beast of the forest [is] mine, [and] the cattle upon a thousand hills.
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 I know all the fowls of the mountains: and the wild beasts of the field [are] mine.
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 If I were hungry, I would not tell thee: for the world [is] mine, and the fullness thereof.
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Will I eat the flesh of bulls, or drink the blood of goats?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Offer to God thanksgiving; and pay thy vows to the Most High:
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 And call upon me in the day of trouble: I will deliver thee, and thou shalt glorify me.
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 But to the wicked God saith, What hast thou to do to declare my statutes, or [that] thou shouldest take my covenant in thy mouth?
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 Seeing thou hatest instruction, and castest my words behind thee.
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 When thou sawest a thief, then thou consentedst with him, and hast been partaker with adulterers.
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 Thou givest thy mouth to evil, and thy tongue frameth deceit.
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 Thou sittest [and] speakest against thy brother; thou slanderest thy own mother's son.
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 These [things] hast thou done, and I kept silence; thou thoughtest that I was altogether [such an one] as thyself: [but] I will reprove thee, and set [them] in order before thine eyes.
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Now consider this, ye that forget God, lest I tear [you] in pieces, and [there be] none to deliver.
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Whoever offereth praise glorifieth me: and to him that ordereth [his] deportment [aright] will I show the salvation of God.
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
