Psalms 109
1 To the chief Musician, A Psalm of David. Hold not thy peace, O God of my praise;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 For the mouth of the wicked and the mouth of the deceitful are opened against me: they have spoken against me with a lying tongue.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 They encompassed me also with words of hatred; and fought against me without a cause.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 For my love they are my adversaries: but I [give myself to] prayer.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 And they have rewarded me evil for good, and hatred for my love.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Set thou a wicked man over him: and let Satan stand at his right hand.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 When he shall be judged, let him be condemned: and let his prayer become sin.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Let his days be few; [and] let another take his office.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Let his children be fatherless, and his wife a widow.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Let his children be continually vagabonds, and beg: let them seek [their bread] also out of their desolate places.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Let the extortioner catch all that he hath; and let strangers spoil his labor.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Let there be none to extend mercy to him: neither let there be any to favor his fatherless children.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Let his posterity be cut off; [and] in the generation following let their name be blotted out.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Let the iniquity of his fathers be remembered with the LORD; and let not the sin of his mother be blotted out.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Let them be before the LORD continually, that he may cut off the memory of them from the earth.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Because that he remembered not to show mercy, but persecuted the poor and needy man, that he might even slay the broken in heart.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 As he loved cursing, so let it come to him: as he delighted not in blessing, so let it be far from him.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 As he clothed himself with cursing like as with his garment, so let it come into his bowels like water, and like oil into his bones.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Let it be to him as the garment [which] covereth him, and for a girdle with which he is girded continually.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 [Let] this [be] the reward of my adversaries from the LORD, and of them that speak evil against my soul.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 But do thou for me, O GOD the Lord, for thy name's sake: because thy mercy [is] good, deliver thou me.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 For I [am] poor and needy, and my heart is wounded within me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 I am gone like the shadow when it declineth: I am tossed up and down as the locust.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 My knees are weak through fasting; and my flesh faileth of fatness.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 I became also a reproach to them: [when] they looked upon me they shook their heads.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Help me, O LORD my God: O save me according to thy mercy:
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 That they may know that this [is] thy hand; [that] thou, LORD, hast done it.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Let them curse, but bless thou: when they arise, let them be ashamed; but let thy servant rejoice.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Let my adversaries be clothed with shame, and let them cover themselves with their own confusion, as with a mantle.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 I will greatly praise the LORD with my mouth; yes, I will praise him among the multitude.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 For he will stand at the right hand of the poor, to save [him] from those that condemn his soul.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
