Luke 9
1 Then he called his twelve disciples together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.
Скликавши дванадцятьох, Він дав їм силу та владу виганяти всіх демонів і зцілювати всі хвороби.
2 And he sent them to preach the kingdom of God, and to heal the sick.
І послав їх проповідувати Царство Боже та зцілювати хворих.
3 And he said to them, Take nothing for [your] journey, neither staffs, nor bag, neither bread, neither money; neither have two coats apiece.
Він промовив до них: «Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торбини, ні хліба, ні грошей, ні двох сорочок не майте.
4 And into whatever house ye enter, there abide, and thence depart.
Коли ж увійдете в якийсь дім, там залишайтесь і звідти йдіть далі.
5 And whoever will not receive you, when ye go out of that city, shake off the very dust from your feet for a testimony against them.
Якщо десь вас не приймуть, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
6 And they departed, and went through the towns, preaching the gospel, and healing every where.
Вони вийшли та ходили по селах, звіщаючи Добру Звістку й зцілюючи всюди.
7 Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was perplexed, because that it was said by some, that John had risen from the dead;
Тетрарх Ірод почув про все, що сталося, і занепокоївся, бо дехто казав, що це Іван воскрес із мертвих;
8 And by some, that Elijah had appeared; and by others, that one of the ancient prophets had risen again.
інші [казали], що це з’явився Ілля, а ще інші – що це один зі стародавніх пророків воскрес.
9 And Herod said, John have I beheaded; but who is this of whom I hear such things? And he desired to see him.
Тоді Ірод сказав: «Івана я стратив, тоді хто Цей, про Кого я таке чую?» І намагався зустрітися з Ісусом.
10 And the apostles, when they had returned, told him all that they had done. And he took them, and went aside privately into a desert place, belonging to the city called Bethsaida.
Повернувшись, апостоли розповіли [Ісусові] про все, що зробили. Він узяв їх та відійшов у безлюдне місце біля міста, що зветься Віфсаїда.
11 And the people, when they knew [it], followed him: and he received them, and spoke to them of the kingdom of God, and healed them that had need of healing.
Але люди, дізнавшись про це, пішли за Ним. Зустрівши їх, Він почав говорити про Царство Боже й зцілював тих, хто потребував зцілення.
12 And when the day began to decline, then came the twelve, and said to him, Send the multitude away, that they may go into the towns and country around, and lodge, and get victuals: for we are here in a desert place.
Коли ж день схилявся до вечора, підійшли до Нього дванадцятеро й сказали: ―Відпусти людей, щоби пішли в навколишні села та хутори відпочити та знайти чогось їсти, бо ми тут у безлюдному місці.
13 But he said to them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fishes; except we should go and buy provisions for all this people.
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони відповіли: ―Ми не маємо нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин. Хіба що підемо й купимо їжу для всіх цих людей.
14 For they were about five thousand men. And he said to his disciples, Make them sit down by fifties in a company.
А було там близько п’яти тисяч чоловіків. [Ісус] промовив до Своїх учнів: ―Розсадіть їх групами приблизно по п’ятдесят.
15 And they did so, and made them all sit down.
Вони так і зробили, і розсадили всіх людей.
16 Then he took the five loaves, and the two fishes, and looking up to heaven, he blessed them, and broke, and gave to the disciples to set before the multitude.
Він же, узявши п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав учням, щоб розділили між людьми.
17 And they ate, and were all satisfied: and there was taken up of fragments that remained to them, twelve baskets.
Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять кошиків залишків.
18 And it came to pass, as he was in retirement praying, his disciples were with him; and he asked them, saying, Who say the people that I am?
Одного разу, коли [Ісус] молився на самоті й разом із Ним були лише учні, Він запитав їх: ―За кого вважають Мене люди?
19 They answering, said, John the Baptist; but some [say], Elijah; and others [say], that one of the ancient prophets is risen again.
Вони відповіли: ―Одні – за Івана Хрестителя, інші – за Іллю, ще інші – за одного зі стародавніх пророків, що воскрес.
20 He said to them, But who say ye that I am? Peter answering, said, Christ of God.
Він же запитав: ―А ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: ―Ти Христос Божий!
21 And he strictly charged them, and commanded [them] to tell no man that thing,
Тоді Він наказав їм нікому не розповідати про це.
22 Saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected by the elders, and chief priests, and scribes, and be put to death, and be raised the third day.
Далі додав: «Синові Людському належить багато страждати, бути відкинутим старійшинами, первосвященниками та книжниками, бути вбитим, але третього дня воскресне».
23 And he said to [them] all, If any [man] will come after me, let him deny himself, and take up his cross daily, and follow me.
Потім промовив до всіх: «Якщо хтось хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест та щодня слідує за Мною.
24 For whoever will save his life, shall lose it: but whoever will lose his life for my sake, the same shall save it.
Бо хто хоче спасти своє життя, той загубить його, а хто втратить життя своє заради Мене, той спасе його.
25 For what is a man profited, if he shall gain the whole world, and lose himself, or be cast away?
Яка користь людині, якщо здобуде весь світ, а саму себе занапастить або згубить?
26 For whoever shall be ashamed of me, and of my words, of him will the Son of man be ashamed, when he shall come in his own glory, and [in that of his] Father, and of the holy angels.
Хто посоромиться Мене та Моїх слів, того й Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 But I tell you in truth, there are some standing here who shall not taste death till they see the kingdom of God.
Істинно кажу вам: деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Царства Божого».
28 And it came to pass, about eight days after these sayings, he took Peter, and John, and James, and went up upon a mountain to pray.
А приблизно через вісім днів після цих слів, [Ісус] узяв із Собою Петра, Івана та Якова й піднявся на гору, щоб молитися.
29 And as he prayed, the fashion of his countenance was altered, and his raiment [was] white [and] glistening.
Під час молитви вигляд Його обличчя змінився, і одежа [стала] білою та блискучою.
30 And behold, there talked with him two men, who were Moses and Elijah.
І ось двоє чоловіків розмовляли з Ним – це були Мойсей та Ілля.
31 Who appeared in glory, and spoke of his decease which he should accomplish at Jerusalem.
Вони з’явились у славі та розмовляли з Ним про Його відхід, який Він мав завершити в Єрусалимі.
32 But Peter and they that were with him were heavy with sleep: and when they were awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.
Петро й ті, що були з Ним, заснули, але, прокинувшись, побачили Його славу та цих двох чоловіків, які стояли з Ним.
33 And it came to pass, as they departed from him, Peter said to Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah: not knowing what he said.
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: «Наставнику, добре нам тут бути! Зробімо три намети: один для Тебе, один для Мойсея та один для Іллі». Він не знав, що говорить.
34 While he was thus speaking, there came a cloud and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.
Коли він це казав, з’явилася хмара, яка накрила їх. Вони ж злякалися, коли увійшли в хмару.
35 And there came a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear him.
З хмари промовив голос: «Це Син Мій обраний, Його слухайте!»
36 And when the voice was past, Jesus was found alone. And they kept [it] close, and told no man in those days any of those things which they had seen.
Коли ж пролунав голос, Ісус залишився Сам. Вони мовчали й нікому в ті дні не казали про те, що бачили.
37 And it came to pass, that on the next day, when they had come down from the hill, many people met him.
Наступного дня, після того, як вони зійшли з гори, великий натовп зустрів Його.
38 And behold, a man of the company cried out, saying, Master, I beseech thee look upon my son: for he is my only child.
І ось один чоловік із натовпу вигукнув: ―Учителю, благаю, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний.
39 And lo, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth, and bruising him, hardly departeth from him.
[Нечистий] дух хапає його, і він зненацька кричить, і катує його [дух] аж до піни. Насилу відходить, залишаючи його безсилим.
40 And I besought thy disciples to cast him out, and they could not.
Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
41 And Jesus answering, said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and suffer you? Bring thy son hither.
Ісус у відповідь сказав: ―О роде невірний та розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведи сюди твого сина!
42 And as he was yet coming, the demon threw him down, and tore [him]. And Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the child, and delivered him again to his father.
Коли хлопчик наближався, демон у припадку кинув його на землю, але Ісус наказав нечистому духові [відійти], зцілив дитину та віддав її батькові.
43 And they were all amazed at the mighty power of God. But while they were all wondering at all things which Jesus did, he said to his disciples,
Усі були вражені Божою величчю. Коли всі дивувалися всьому, що робив [Ісус], Він промовив до своїх учнів:
44 Let these sayings sink down into your ears: for the Son of man will be delivered into the hands of men.
«Вкладіть ці слова у ваші вуха: Син Людський буде виданий у руки людські».
45 But they understood not this saying, and it was hid from them, that they perceived it not: and they feared to ask him concerning that saying.
Однак учні не зрозуміли цих слів: вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а спитати Його про ці слова боялися.
46 Then there arose a reasoning among them, which of them should be greatest.
Потім [учні] почали роздумувати між собою, хто з них найбільший.
47 And Jesus perceiving the thought of their heart, took a child, and set him by him,
Але Ісус, знаючи думки їхніх сердець, узяв дитину, поставив її біля Себе
48 And said to them, Whoever shall receive this child in my name, receiveth me; and whoever shall receive me, receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.
та промовив до них: ―Той, хто прийме цю дитину в ім’я Моє, той Мене приймає, а хто Мене приймає, приймає Того, Хто надіслав Мене. Бо хто найменший поміж вас, той найбільший.
49 And John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbad him, because he followeth not with us.
Іван відповів: ―Наставнику, ми бачили когось, хто Твоїм ім’ям виганяв демонів, та ми заборонили йому, бо він не ходить із нами.
50 And Jesus said to him, Forbid [him] not: for he that is not against us, is for us.
Ісус відповів: ―Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас.
51 And it came to pass, when the time was come that he should be received up, he steadfastly set his face to go to Jerusalem,
Коли наближався час Йому бути взятим на небо, Він рішуче пішов до Єрусалима.
52 And sent messengers before his face: and they went and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.
І надіслав перед Собою вісників. Вони зайшли до одного самарянського села, щоб приготувати все для Нього.
53 And they did not receive him, because his face was as though he would go to Jerusalem.
Але мешканці Його не прийняли, бо Він ішов до Єрусалима.
54 And when his disciples James and John saw [this], they said, Lord, wilt thou that we command fire to come down from heaven, and consume them, even as Elijah did?
Побачивши це, учні Його, Яків та Іван, сказали: ―Господи, хочеш, ми накажемо, щоб зійшов вогонь із неба та спалив їх, як це зробив Ілля?
55 But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.
[Ісус], обернувшись до них, заборонив їм та сказав: ―Не знаєте, якого ви духа,
56 For the Son of man is not come to destroy men's lives, but to save [them]. And they went to another village.
бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати їх! І пішли до іншого села.
57 And it came to pass, that as they were going in the way, a certain [man] said to him, Lord, I will follow thee whithersoever thou goest.
Коли вони йшли дорогою, хтось сказав [Ісусові]: ―Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов!
58 And Jesus said to him, Foxes have holes, and birds of the air [have] nests; but the Son of man hath not where to lay [his] head.
Ісус відповів йому: ―Лисиці мають нори, птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де голову прихилити.
59 And he said to another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.
А іншому сказав: ―Іди за Мною! Але той відповів: ―Господи, дозволь мені спочатку піти поховати мого батька!
60 Jesus said to him, Let the dead bury their dead: but go thou and preach the kingdom of God.
Тоді [Ісус] сказав: ―Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди звіщати Царство Боже!
61 And another also said, Lord, I will follow thee; but let me first go [and] bid them farewell who are at my house.
Інший сказав: ―Господи, я піду за Тобою, але дозволь мені спочатку попрощатися з моїми домашніми!
62 And Jesus said to him, No man having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.
Ісус сказав йому: ―Ніхто з тих, хто поклав руку на плуг та озирається назад, не придатний для Царства Божого!
