Job 7
1 “People need to work hard on this earth, like soldiers do; all during the time that we are alive, we work hard [RHQ], like laborers/servants do.
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
2 We are like [SIM] slaves who keep wanting to be in the cool shade, and we are like [SIM] workers who are waiting to be paid.
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
3 God has given me many months [in which I think that it is] useless [to remain alive]; he has allotted/given to me many nights during which I feel miserable.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
4 When I lie down [at night] I say, ‘How long will it be until morning?’ But nights are long, and I (toss/turn over and over) [on my bed] until dawn.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
5 My body is covered with maggots and scabs; pus oozes out of my open sores.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
6 My days pass as quickly as a weaver’s (shuttle/stick that takes the thread back and forth), and they end without my confidently expecting [that things will be better the next day].
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
7 God, do not forget that my life is [as short as] a breath [MET]; I [think that] I [SYN] will never again be happy.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
8 God, you [SYN] see me now, but [some day] you will not see me any more. You will search for me, but I will be gone [because I will be dead].
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
9 Like [SIM] clouds (disperse/break up) and then disappear, people [die and] descend to the place where dead people are, and they do not return; (Sheol h7585)
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить, (Sheol h7585)
10 they never return to their houses, and people among whom they lived do not remember them any more.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
11 So, I will not be silent; while I am suffering I will speak; I will complain [to God about what has happened to me] because I [SYN] am very angry.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
12 [God, ] why do you watch closely what I am doing? [Do you think that] I am a [dangerous] sea monster?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
13 When [I lie down at night, ] I think, ‘I will be comforted here on my bed; my pain will be less while I am sleeping.’
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
14 But then you give me dreams that cause me to be afraid; you give me visions that terrify me,
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
15 with the result that I would prefer to be strangled to death than to continue to [be alive] being only a bunch of bones.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
16 I detest continuing to be alive; I do not want to live for many years [HYP]. Allow me to be alone, [because I will be alive] for only a very short remaining time [HYP].
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
17 “We human beings are not [very important]; so, why do you pay a lot of attention to us [DOU]?
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
18 You look at us every morning [to see what we are doing], and examine us every moment [to see if we are doing what is right].
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
19 (When will you stop looking at me and leave me alone [for a little time], long enough to swallow my spit?/Please stop looking at me and leave me alone [for a little time], long enough to swallow my spit.) [RHQ]
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
20 [Why do] you watch me constantly? If I sin, that certainly does not harm you! Why have you set me up like a target to shoot at? Do you consider me to be a heavy load that you are forced to carry?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?
21 [If I have sinned, ] are you not able to forgive me for my sins— the things that I have done that are wrong? Soon I will lie in my grave; you will search for me, but [you will not find me because] I will be [dead and] gone.”
І чому́ Ти не про́стиш мойого гріха́, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до по́роху ляжу, і Ти бу́деш шукати мене, — та немає мене“.
