Job 37
1 Yea, at this, my heart quaketh, and starteth up out of its place.
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́.
2 Hear! oh hear! the raging of his voice, A growling sound also, out of his mouth, goeth forth;
Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, —
3 Under the whole heavens, he letteth it loose, His lightning also, unto the wings of the earth;
його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі.
4 After it, roareth a voice, He thundereth with his voice of majesty, Nor will he hold them back, when his voice is heard.
За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його.
5 GOD thundereth with his voice, wonderfully, Doing great things, which we cannot know;
Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми.
6 For, to the snow, he saith, Fall earthwards, —Also to the downpour of rain, yea the downpour of his mighty rains.
До снігу говорить Він: „Падай на землю!“а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“
7 On the hand of every man, he setteth a seal, that all men may take note of his doing.
Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його.
8 So then the wild-beast hath gone into covert, and, in its lairs, doth it remain.
І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах.
9 Out of a chamber cometh a storm-wind, and, out of the north, cold.
Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод.
10 By the breath of GOD, is given—frost, and, the breadth of waters, is congealed;
Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє.
11 Also, with moisture, burdeneth he the thick cloud, He disperseth his lightning-cloud;
Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара,
12 Yea, the same, in circles, turneth itself to and fro, by his steering them to their work, whithersoever he commandeth them, over the face of the world, towards the earth.
і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, —
13 Whether, as a rod, or for his earth, or in lovingkindness, he causeth it to come.
він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість.
14 Give thou ear unto this, O Job, Stay, and consider well the wonders of GOD: —
Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да!
15 Canst thou got to know of GOD’S giving charge over them, or of the causing of the lightning of his cloud to shine forth?
Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї?
16 Canst thou get to know concerning the poisings of the thick cloud, the wonders of one who is perfect in knowledge?
Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́,
17 That thy garments should be hot when he quieteth the earth from the south?
ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня?
18 Didst thou spread out, with him, the skies, strong as a molten mirror?
Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите?
19 Let us know what we shall say to him, We cannot set in order, by reason of darkness.
Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́.
20 Shall it be declared to him—that I would speak? Were any man to say aught, he might he destroyed?
Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде?
21 Yet, now, men see not the light, bright though it is in the skies, when, a wind, hath passed over, and cleansed them.
І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх.
22 Out of the north, a golden light cometh, Upon GOD, is fearful splendour:
Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́.
23 The Almighty, whom we have not fully found out, is great in vigour, —Neither, justice nor abounding righteousness, will he weaken.
Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою.
24 Therefore, do men revere him, He will not regard any who are wise in heart.
Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
