Psalms 10
1 Why standest thou afar off, O LORD? why hidest thou thyself in times of trouble?
Чому, Господи, Ти стоїш осторонь, ховаєш Себе [від нас] у часи скорботні?
2 In the pride of the wicked the poor is hotly pursued; let them be taken in the devices that they have imagined.
Нечестивий пихато переслідує пригніченого – нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
3 For the wicked boasteth of his heart’s desire, and the covetous renounceth, [yea], contemneth the LORD.
Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
4 The wicked, in the pride of his countenance, [saith], He will not require [it]. All his thoughts are, There is no God.
Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати, немає [місця для] Бога в жодному його підступному задумі.
5 His ways are firm at all times; thy judgments are far above out of his sight: as for all his adversaries, he puffeth at them.
Його справи йдуть успішно повсякчас, [занадто] високі для нього закони справедливості Твоєї, глузує він з усіх супротивників своїх.
6 He saith in his heart, I shall not be moved: to all generations I shall not be in adversity.
Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся, ніколи лихо мене не спіткає!»
7 His mouth is full of cursing and deceit and oppression: under his tongue is mischief and iniquity.
Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням, під язиком у нього лихо й сваволя.
8 He sitteth in the lurking places of the villages: in the covert places doth he murder the innocent: his eyes are privily set against the helpless.
Залягає він у засідку [біля] огороджених поселень, у глухих місцевостях вбиває невинного, очі його стежать за вбогим.
9 He lurketh in the covert as a lion in his den: he lieth in wait to catch the poor: he doth catch the poor, when he draweth him in his net.
Чатує у схованці, немов лев у лігві; чигає, щоб схопити пригніченого; хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
10 He croucheth, he boweth down, and the helpless fall by his strong ones.
Понівечений, він згинається й падає, і могутність [нечестивця] вражає знедолених і нещасних.
11 He saith in his heart, God hath forgotten: he hideth his face; he will never see it.
Говорить [безбожний] у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє, повік не побачить [цього]».
12 Arise, O LORD; O God, lift up thine hand: forget not the poor.
Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже! Не забувай пригнічених!
13 Wherefore doth the wicked contemn God, and say in his heart, Thou wilt not require [it]?
Чому нехтує Богом нечестивий, говорить у своєму серці, що не відплатиш Ти [за зло]?
14 Thon hast seen [it]; for thou beholdest mischief and spite, to take it into thy hand: the helpless committeth [himself] unto thee; thou hast been the helper of the fatherless.
Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся, щоб рукою Своєю покарати [винного]. Убогий Тобі ввіряється, Ти помічник сироті.
15 Break thou the arm of the wicked; and as for the evil man, seek out his wickedness till thou find none.
Зламай же плече нечестивому й злому, відплати за його беззаконня так, щоб не знайшлося [нічого після нього].
16 The LORD is King for ever and ever: the nations are perished out of his land.
Господь – Цар на віки вічні, згинуть народи [чужі] із землі Його.
17 LORD, thou hast heard the desire of the meek: thou wilt prepare their heart, thou wilt cause thine ear to hear:
Бажання бідних Ти чуєш, Господи, підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє [до їхнього зойку],
18 To judge the fatherless and the oppressed, that man which is of the earth may be terrible no more.
щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого, щоб [смертна] людина не наводила більше жаху на землі.
