Matthew 20
1 For the kingdom of heaven is like an employer who went out in the early morning to hire laborers for his vineyards.
Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.
2 He agreed with the laborers to pay them the standard daily rate of two silver coins, and sent them into his vineyard.
І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.
3 On going out again, about nine o’clock, he saw some others standing in the marketplace, doing nothing.
І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла,
4 ‘You also may go into my vineyard,’ he said, ‘and I will pay you what is fair.’
і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли.
5 So they went. Going out again about midday and about three o’clock, he did as before.
Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.
6 When he went out about five, he found some others standing there, and said to them ‘Why have you been standing here all day long, doing nothing?’
Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?
7 ‘Because no one has hired us,’ they answered. ‘You also may go into my vineyard,’ he said.
Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.
8 In the evening the owner of the vineyard said to his steward ‘Call the laborers, and pay them their wages, beginning with the last, and ending with the first.’
Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.
9 Now when those who had been hired about five o’clock went up, they received two silver coins each.
І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.
10 So, when the first went up, they thought that they would receive more, but they also received two silver coins each;
Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.
11 at which they began to grumble at their employer.
І взявши вони, нарекали на господаря,
12 ‘These last,’ they said, ‘have done only one hour’s work, and yet you have put them on the same footing with us, who have borne the brunt of the day’s work, and the heat.’
говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.
13 ‘My friend,’ was his reply to one of them, ‘I am not treating you unfairly. Didn’t you agree with me for two silver coins?
Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?
14 Take what belongs to you, and go. I choose to give to this last man the same as to you.
Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.
15 Don’t I have the right to do as I choose with what is mine? Are you envious because I am generous?’
Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?
16 So those who are last will be first, and the first last.”
Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.
17 When Jesus was on the point of going up to Jerusalem, he gathered the twelve disciples around him by themselves, and said to them as they were on their way,
І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:
18 “Listen! We are going up to Jerusalem; and there the Son of Man will be betrayed to the chief priests and teachers of the Law, and they will condemn him to death,
Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;
19 and give him up to the Gentiles for them to mock, and to scourge, and to crucify; and on the third day he will rise.”
і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.
20 Then the mother of Zebedee’s sons came to him with her sons, bowing to the ground, and begging a favor.
Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.
21 “What is it that you want?” he asked. “I want you to say,” she replied, “that in your kingdom these two sons of mine may sit, one on your right, and the other on your left.”
Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.
22 “You do not know what you are asking,” was Jesus’ answer. “Can you drink the cup that I am to drink?” “Yes,” they exclaimed, “we can.”
Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.
23 “You will indeed drink my cup,” he said, “but as to a seat at my right and at my left – that is not mine to give, but it is for those for whom it has been prepared by my Father.”
І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.
24 On hearing of this, the ten others were very indignant about the two brothers.
І почувши десять, ремствували із двох братів.
25 Jesus, however, called the ten to him, and said, “The rulers of the Gentiles lord it over them as you know, and their high officials oppress them.
Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.
26 Among you it is not so.
Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;
27 No, whoever wants to become great among you must be your servant, and whoever wants to take the first place among you, must be your slave;
і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,
28 just as the Son of Man came, not to be served, but to serve, and to give his life as a ransom for many.”
як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.
29 As they were going out of Jericho, a great crowd followed him.
І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу
30 Two blind men who were sitting by the roadside, hearing that Jesus was passing, called out, “Take pity on us, Master, Son of David!”
І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
31 The crowd told them to be quiet; but the men only called out the louder, “Take pity on us, Master, Son of David!”
Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.
32 Then Jesus stopped and called them. “What do you want me to do for you?” he said.
І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?
33 “Master,” they replied, “we want our eyes to be opened.”
Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.
34 So Jesus, moved with compassion, touched their eyes, and immediately they recovered their sight, and followed him.
Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.
