1 Corinthians 13
1 Though I speak in the ‘tongues’ of people, or even of angels, yet have not love, I have become mere echoing brass, or a clanging cymbal!
Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
2 Even though I have the gift of preaching, and fathom all hidden truths and all the depths of knowledge; even though I have such faith as might move mountains, yet have not love, I am nothing!
Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
3 Even though I dole my substance to the poor, even though I sacrifice my body in order to boast, yet have not love, it avails me nothing!
І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того).
4 Love is long-suffering, and kind; love is never envious, never boastful, never conceited, never behaves unbecomingly;
Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
5 love is never self-seeking, never provoked, never reckons up her wrongs;
не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
6 love never rejoices at evil, but rejoices in the triumph of truth;
не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
7 love bears with all things, ever trustful, ever hopeful, ever patient.
все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
8 Love never fails. But, whether it be the gift of preaching, it will end; whether it be the gift of ‘tongues,’ it will cease; whether it be knowledge, it, too, will vanish.
Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
9 For our knowledge is incomplete, and our preaching is incomplete,
Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
10 but, when the perfect has come, that which is incomplete will end.
Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
11 When I was a child, I talked as a child, I felt as a child, I reasoned as a child; now that I am a man, I have done with childish ways.
Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
12 As yet we see, in a mirror, dimly, but then – face to face! As yet my knowledge is incomplete, but then I will know in full, as I have been fully known.
Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний.
13 Meanwhile faith, hope, and love endure – these three, but the greatest of these is love.
Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
