James 1
1 James, a servant of God and of the Lord Jesus Christ, to the twelve tribes which are scattered abroad, greeting.
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте.
2 Count it all joy, my brethren, when ye fall into various temptations;
Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,
3 knowing that the trying of your faith worketh endurance.
знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4 But let endurance have a perfect work, that ye may be perfect and entire, wanting in nothing.
терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5 But if any one of you is wanting in wisdom, let him ask of God, who giveth to all liberally, and upbraideth not; and it will be given him.
Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6 But let him ask in faith, nothing doubting; for he that doubteth is like a wave of the sea driven by the wind and tossed.
Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7 For let not that man think that he shall receive anything from the Lord,
Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога.
8 a double-minded man as he is, unstable in all his ways.
Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.
9 Let the brother of low degree glory in that he is exalted;
Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10 but the rich, in that he is made low; because as the flower of the grass he will pass away.
а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.
11 For the sun rose with its burning heat, and withered the grass, and its flower fell off, and the beauty of its appearance perished; so also will the rich man fade away in his ways.
Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
12 Blessed is the man that endureth temptation; for when he is approved, he will receive the crown of life, which He promised to them that love him.
Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13 Let no one when he is tempted, say, I am tempted by God; for God cannot be tempted with evil, and he tempteth no one.
Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого.
14 But each one is tempted when by his own lust he is led away and enticed;
Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15 then lust, having conceived, bringeth forth sin, and sin, when completed, bringeth forth death.
Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16 Do not err, my beloved brethren.
Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.
17 Every good gift and every perfect gift is from above, coming down from the Father of the lights, with whom is no change, nor shadow from turning.
Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18 Of his own will he begot us with the word of truth, that we should be a kind of first-fruits of his creatures.
Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19 Wherefore, my beloved brethren, let every man be swift to hear, slow to speak, slow to wrath.
Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20 For the wrath of man worketh not the righteousness of God.
Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.
21 Wherefore put off all filthiness, and excess of wickedness, and receive with meekness the implanted word, which is able to save your souls.
Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22 But be doers of the word, and not hearers only, deceiving yourselves.
Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23 For if any one is a hearer of the word, and not a doer, he is like a man beholding his natural face in a glass;
Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24 for he beholds himself, and goes away, and immediately forgets what manner of man he was.
Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25 But he who looks into the perfect law of liberty, and remains there, being not a forgetful hearer, but a doer of the work, this man will be blessed in his deed.
Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм.
26 If any one thinks that he is religious, and bridles not his tongue, but deceives his own heart, this man's religion is vain.
Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27 Pure religion and undefiled before God, the Father, is this, to visit the fatherless and widows in their affliction, and to keep one's self unspotted from the world.
Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
