Psalms 104
1 Bless, O my soul, the Lord. O Lord my God, thou art very great; with glory and majesty art thou clothed.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 [Thou art he] who wrappeth himself in light as with a garment; who stretcheth out the heavens like a curtain;
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 Who frameth of the waters the beams of his upper-chambers; who maketh the clouds his chariot; who walketh along upon the wings of the wind:
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 Who maketh the winds his messengers; the flaming fire his ministers;
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Who hath founded the earth upon her bases, that she should not be moved to all eternity.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Thou hadst covered the deep as with a garment: above the mountains stood the waters.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 At thy rebuke they fled, at the voice of thy thunder they hastened away.
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 They ascended mountains; they went down valleys, unto the place which thou hadst founded for them.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Bounds hast thou set which they cannot pass over, that they return not again to cover the earth.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 [Thou art he] who sendeth springs into the valleys, between mountains they run along.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 They give drink to all the beasts of the field: the wild asses quench [thereon] their thirst.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 By them have the fowls of the heaven ever their habitation, from between the branches they send forth their voice.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 Who watereth the mountains from his upper-chambers: from the fruit of thy works is the earth satisfied.
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 [Thou art he] who causeth grass to grow for the cattle, and herbs by the service of man, that he may bring forth bread out of the earth;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 And wine that maketh joyful the heart of man, [and] oil to brighten his face, and bread which strengtheneth the heart of man.
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Full of sap are the trees of the Lord, the cedars of Lebanon which he hath planted;
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Where the birds make their nests: the stork—fir-trees are her house.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 The high mountains are for the wild goats: the rocks are a shelter for the conies.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 He hath made the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Thou causest darkness, and it becometh night, wherein creep forth all the beasts of the forest.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 The young lions roar after their prey, and ask from God their food.
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 The sun ariseth, they withdraw [to their lairs], and lie down in their dens.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Man goeth [then] forth unto his work, and to his labor until the evening.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 How manifold are thy works, O Lord! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Here is this great and wide-extended sea; therein are moving things without number, living creatures both small and great.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 There the ships make their way: [there also] is the leviathan, whom thou hast made to sport therein.
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 All of these wait upon thee, to give them their food in its due season.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 What thou givest them they gather: thou openest thy hand, they are satisfied with good.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Thou hidest thy face, they suddenly vanish: thou takest away their spirit, they perish, and to their dust they return.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created; and thou renewest the face of the earth.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 The glory of the Lord will endure for ever; the Lord will rejoice in his works:
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 He who looketh down on the earth, and she trembleth; who toucheth the mountains, and they smoke.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 I will sing unto the Lord while I live: I will sing praises to my God while I exist.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 May my speech be agreeable to him: I will indeed rejoice in the Lord.
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 May the sinners cease from off the earth, and the wicked be no more. Bless, O my soul, the Lord. Hallelujah.
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
