Proverbs 31
1 The words of king Lemuel, the prophecy with which his mother instructed him.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 What [hast thou done], O my son: and what, O son of my body? and what, O son of my vows?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Give not unto women thy vigor, nor thy ways to those that ruin kings.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Not for kings, O Lemoel, not for kings [it is fitting] to drink wine, nor for princes, strong drink:
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 Lest either might drink, and forget what is written in the law, and pervert the cause of all the afflicted.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Give strong drink unto him that is ready to perish, and wine unto those who have an embittered soul.
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 Let such a one drink, and forget his poverty, and remember his trouble no more.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Open thy mouth for the dumb, for the cause of all fatherless children.
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Open thy mouth, judge righteously, and decide the cause of the poor and needy.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Who can find a virtuous woman: for far above pearls is her value.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 The heart of her husband doth safely trust in her, and he will not see his gain diminish.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 She treateth him well and not ill, all the days of her life.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 She seeketh for wool and flax, and worketh with her willing hands.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 She is become like the merchant's ships: from afar doth she bring her food.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 And she riseth while it is yet night, and giveth provision to her household, and a task to her maidens.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 She thinketh of a field, and buyeth it: with the fruit of her hands she planteth a vineyard.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 She girdeth with strength her loins, and giveth vigor to her arms.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 She perceiveth that her profit is good: [therefore] her lamp goeth not out by night.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 She stretcheth out her hands to the spindle, and her palms hold fast the distaff.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 She spreadeth out wide her open palm to the poor: yea, her hands she stretcheth forth to the needy.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 She hath no fear for her household of the snow: for all her household are clothed in scarlet.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Tapestry-covering she maketh for herself: of linen and purple is her attire.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Well known is in the gates her husband, when he sitteth with the elders of the land.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Fine tunics she maketh, and selleth them, and girdles she furnisheth unto the merchant.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Strength and dignity are her clothing: and she smileth at the coming of the last day.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 She openeth her mouth with wisdom, and the law of kindness is on her tongue.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 She looketh well to the ways of her household, and the bread of idleness she doth not eat.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Her children rise up, and call her blessed; her husband, also, and he praiseth her:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 “Many daughters have done virtuously; but thou excellest them all.”
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 False is grace, and vain is beauty: a woman only that feareth the Lord shall indeed be praised.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Give her of the fruit of her hands, and let her own works praise her in the gates.
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
