Job 41
1 Canst thou draw out the crocodile with a fishhook? or cause his tongue to sink into the batted rope?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Canst thou put a reed through his nose? or bore his jaw through with a thorn?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Will he address many supplications unto thee? or will he speak submissively unto thee?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Will he make a covenant with thee? that thou couldst take him as a servant for ever?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Canst thou play with him as with a bird? and tie him up for thy maidens?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Can companions waylay him? can they divide him among merchants?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Canst thou fill his skin with barbed irons? and [pierce] with a fish-spear his head?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Lay thy hand upon him; think of the battle: thou wilt never do it again.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Behold, his expectation was deceived: even at his mere sight is he cast down.
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 None is so daring that he would stir him up: and who is there that will stand up before me?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Who hath shown me favor, that I should repay him! whatsoever is under the whole heaven is mine.—
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 I will not conceal [the account of] his limbs, nor the relation of his might, nor the grace of his proportion.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Who hath ever laid open the front of his garment? or who can penetrate into his double row of teeth?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Who hath opened the doors of his face? all round about his teeth abideth terror.
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 What pride is there in [his] strong shields; he is locked up as with a close seal.
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 One is joined to another; and no breath can come between them.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 They are fitted closely one to another: they are interlocked, that they cannot be severed.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 From his sneezing there beameth forth a light, and his eyes are like the eyelids of the morning-dawn.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Out of his mouth issue burning torches, sparks of fire escape [therefrom].
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Out of his nostrils cometh forth smoke, as out of a seething pot or caldron.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 His breath kindleth coals, and a flame cometh out of his mouth.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 In his neck abideth strength, and before him danceth terror joyfully.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 The flakes of his flesh are fitted closely together: they are as molten metal on him, immovable.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 His heart is firm like a stone: yea, as firm as the nether millstone.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 At his lifting himself up the mighty are terrified: the waves also are lessened.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 If one overtake him with the sword, it cannot hold; nor the spear, the dart, and armor.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 He esteemeth iron as straw, [and] brass as rotten wood.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 The child of the bow cannot make him flee: into stubble are slingstones changed unto him.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Clubs are esteemed as stubble, and he laugheth at the whirring of the lance.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Beneath him are sharp-pointed potsherds, he spreadeth out, [as it were, a] threshing-roller upon the mire.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 He causeth the deep to boil like a pot: he rendereth the sea like an apothecary's mixture.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Behind him he causeth his pathway to shine, [so that] men esteem the deep to be hoary.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 There is none upon earth that ruleth over him, who is made to be without dread.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 He looketh upon all that is high: he is the king over all the ravenous beasts.
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
