2 Samuel 22
1 And David spoke unto the Lord the words of this song, and on the day that the Lord had delivered him out of the hand of all his enemies, and out of the hand of Saul.
І промовив Давид до Господа слова́ оцієї пісні того дня, як Господь урятува́в був його з руки́ всіх його ворогів та з доло́ні Саулової,
2 And he said, Lord, my rock, my fortress, and my deliverer;
та й сказав: „Госпо́дь моя ске́ля й тверди́ня моя, і для мене Спаси́тель Він мій!
3 God, my rock, in whom I trust; my shield, and the horn of my salvation, my high tower, and my refuge, my saviour! from violence dost thou save me!
Мій Бог — моя ске́ля, сховаюсь я в ній, Він щит мій і ріг Він спасі́ння мого́, Він ба́шта моя та моє пристано́вище! Спаси́телю мій, — Ти врятуєш мене від наси́лля!
4 Praised, I cried, be the Lord, and from my enemies was I saved.
Я кли́чу: Преславний Госпо́дь, і я ви́зволений від своїх ворогів!
5 For the waves of death encompassed me, the floods of destruction made me afraid;
Бо хви́лі смерте́льні мене оточи́ли, потоки велійяа́ла лякають мене.
Тене́та шео́лу мене оточи́ли, а па́стки смерте́льні мене попере́дили! (Sheol h7585)
7 [When] in my distress I called upon the Lord, and to my God I cried; and he heard from his temple my voice, and my complaint [entered] into his ears.
В тісноті́ своїй кличу до Господа, і до Бога свого́ я вола́ю, — І Він почує мій голос із храму Свого́, і в ушах Його — зойк мій.
8 Then shook and trembled the earth; the foundations of the heavens were moved; and they shook, because he was wroth.
Захита́лась земля й затремті́ла, затрясли́ся й хитались небесні підва́лини, — бо Він запалився від гніву!
9 Smoke went up in his anger, and consuming fire out of his mouth, coals flamed forth from him.
Із ні́здер Його бу́хнув дим, з Його ж уст — пожиру́щий огонь, запаливсь жар від Нього!
10 And he bent the heavens, and came down, and thick darkness was under his feet.
Він небо простя́г — і спустився, а хмара густа́ під нога́ми Його.
11 And he rode upon a cherub, and flew along, and he was seen upon the wings of the wind.
Усівся Він на херуви́ма — й летів, і явився на ві́тряних кри́лах.
12 And he made darkness round about him into pavilions, heavy masses of waters, thick clouds of the skies.
А навколо Себе поклав те́мряву, мов куріні́, збір води, густі хмари висо́кі.
13 From the brightness before him flamed forth coals of fire.
Від бли́ску, що був перед Ним, запали́лось вугі́лля горю́че.
14 The Lord thundered from heaven, and the Most High uttered forth his voice.
Госпо́дь загримів у небеса́х, і Свій голос Всевишній подав.
15 And he sent out arrows, and scattered them; lightning, and discomfited them.
Він послав Свої стріли та їх розпоро́шив, послав бли́скавку й їх побенте́жив.
16 And then were seen the channels of the sea, there were laid open the foundations of the world; at the rebuke of the Lord, through the blast of the breath of his nostrils.
І показа́лися рі́чища во́дні, і відкрились основи вселе́нної, — від сва́ру Твойо́го, о Господи, від по́диху вітру із ні́здер Його.
17 He stretched out from above [his hand], he took me; he drew me out from the mighty waters.
Він послав із високо́сти, узяв Він мене, витяг мене з вод великих.
18 He delivered me from my enemy, the strong, from those that hated me, when they were too mighty for me.
Він мене врятував від мойого поту́жного ворога, від моїх ненави́сників, — бо сильніші від ме́не вони.
19 They overcame me on the day of my calamity; but the Lord became my stay;
Напали на мене вони в день нещастя мого́, — та Господь був моїм опертя́м.
20 And he brought me forth into a large space: he delivered me, because he had delight in me.
І на місце широке Він вивів мене, Він мене врятува́в, — бо вподо́бав мене!
21 The Lord rewarded me according to my righteousness: according to the purity of my hands did he recompense me.
Нехай Господь зробить мені по моїй справедли́вості, хай заплатить мені згідно з чи́стістю рук моїх!
22 For I had kept the ways of the Lord, and had not wickedly departed from my God.
Бо беріг я доро́ги Господні, і від Бога свойо́го я не відступи́в,
23 For all his ordinances were before me, and from none of his statutes did I depart.
бо всі Його при́суди передо мною, постано́ви ж Його́, — не вступлю́ся від них!
24 I was also upright toward him, and I guarded myself against my iniquity.
І був я Йому непоро́чним, і стерігся своєї провини.
25 Therefore did the Lord recompense me according to my righteousness, according to my purity before his eyes.
І Госпо́дь заплатив був мені по моїй справедли́вості, за чистото́ю моє́ю перед очима Його́.
26 With the kind thou wilt show thyself kind; with the upright mighty man thou wilt show thyself upright.
З справедли́вим Ти справедли́во пово́дишся, із чесним — по-че́сному,
27 With the pure thou wilt show thyself pure; and with the perverse thou wilt wage a contest.
із чистим — пово́дишся чисто, а з лукавим — за лука́вством його́!
28 And the afflicted people thou wilt save; but thy eyes are upon the haughty, [that] thou mayest bring [them] down.
І народ із біди Ти спасаєш, а очі Твої — на зухва́лих, яких Ти принижуєш.
29 For thou art my lamp, O Lord! and the Lord will enlighten my darkness.
Бо світильник Ти, Господи, мій, і осві́тить Господь мою те́мряву!
30 For [aided] by thee I run through a troop: [helped] by my God I leap over a wall.
Бо з Тобою поб'ю́ я ворожого відділа, із Богом своїм проберу́сь через мур!
31 As for God—his way is perfect; the word of the Lord is tried; he is a shield to all that trust in him.
Бог — непорочна доро́га Його, слово Господнє очи́щене, щит Він для всіх, хто вдається до Ньо́го!
32 For who is God, save the Lord? and who is a rock, save our God?
Бо хто Бог, окрім Господа? І хто скеля, крім нашого Бога?
33 God is my strength and power; and he rendereth free from obstruction my way.
Бог — сильне моє пристано́вище, і дорогу мою Непоро́чний вивідував.
34 He maketh my feet like those of the hinds, and upon my high places he causeth me to stand.
Він чинить ноги мої, як оле́нячі, і ставить мене на висо́тах моїх,
35 He teaches my hands for the war, so that a brazen bow is bent by my arms.
Мої руки навчає до бо́ю, і на раме́на мої лука мі́дяного напина́є.
36 And thou gavest me the shield of thy salvation; and thy assistance hath made me great.
І дав Ти мені щит спасі́ння Свого́, і чинить великим мене Твоя поміч!
37 Thou enlargest my steps under me, so that my joints do not slip.
Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і сто́пи мої не спіткну́ться.
38 I pursue my enemies and destroy them; and I return not again until I have made an end of them.
Жену́ я своїх ворогів, і повигу́блюю їх, і не верну́ся, аж поки не ви́нищу їх!
39 And I make an end of them, and I crush them, that they cannot rise; and they fall under my feet.
Я їх повигу́блюю й їх потрощу́, — і не встануть вони, і повпадають під ноги мої.
40 For thou hast girded me with strength for the war; thou subduest my opponents under me.
Ти ж для бо́ю мене підпері́зуєш силою, ва́лиш під мене моїх ворохо́бників.
41 And my enemies thou causest to turn their back to me; those that hate me, —that I may destroy them.
Поверну́в Ти плечима до мене моїх ворогів, моїх ненави́сників, — й я їх пони́щу!
42 They look about, but there is none to help; unto the Lord—but he answereth them not.
Озирались вони — та немає спаси́теля, кли́кали до Господа — і не відповів їм!
43 And I beat them small as the dust of the earth; as the mire of the street, I stamp them, I tread them down.
І я їх зітру́, як той по́рох землі, як болото на ву́лицях — їх розітру́ й розтопчу́ їх!
44 Thou hast also delivered me from the contests of my people: thou preservest me to be the head of nations, a people which I know not shall serve me.
Ти ж від бунту наро́ду мойо́го мене бережеш, на го́лову лю́ду мене стереже́ш, мені бу́дуть служити наро́ди, яких я й не знав!
45 The children of the stranger shall utter flattery unto me; as soon as their ear heareth they shall be obedient unto me.
Передо мною чужи́нці підле́щуються, на вістку про мене — слухня́ні мені.
46 The children of the stranger shall fade away, and come forth tottering out of their close places.
В'януть чужи́нці, і тремтя́ть у тверди́нях своїх.
47 The Lord liveth, and blessed be my Rock; and exalted be the God, the Rock of my salvation;
Живий Господь, — і благословенна будь, Скеле моя, і нехай піднесе́ться Бог скелі спасі́ння мого́!
48 The God, that granteth me vengeance, and bringeth down nations under me;
Бог, що по́мсти за ме́не дає, і що народи під мене позни́жував,
49 And that bringeth me forth from my enemies: also above my opponents thou liftest me up, from the man of violence thou deliverest me.
що рятує мене від моїх ворогі́в, — Ти звели́чив мене над повста́нців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Therefore will I give thanks unto thee, O Lord, among the nations, and unto thy name will I sing praises;
Тому́ то хвалю́ Тебе, Господи, серед народів, Іме́нню Твоє́му співаю!
51 [To] the tower of salvation of his king, and who showeth kindness to his anointed, to David and to his seed forever.
Ти башта спасі́ння Свойо́го царя, і милість вчиняєш Своєму пома́занцеві, — Давиду й насінню його аж навіки!“
