Psalms 147
1 Praise ye the LORD: for [it is] good to sing praises unto our God; for [it is] pleasant; [and] praise is comely.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 The LORD doth build up Jerusalem: he gathereth together the outcasts of Israel.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 He healeth the broken in heart, and bindeth up their wounds.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 He telleth the number of the stars; he calleth them all by [their] names.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Great [is] our Lord, and of great power: his understanding [is] infinite.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 The LORD lifteth up the meek: he casteth the wicked down to the ground.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Sing unto the LORD with thanksgiving; sing praise upon the harp unto our God:
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 Who covereth the heaven with clouds, who prepareth rain for the earth, who maketh grass to grow upon the mountains.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 He giveth to the beast his food, [and] to the young ravens which cry.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 He delighteth not in the strength of the horse: he taketh not pleasure in the legs of a man.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 The LORD taketh pleasure in them that fear him, in those that hope in his mercy.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Praise the LORD, O Jerusalem; praise thy God, O Zion.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 For he hath strengthened the bars of thy gates; he hath blessed thy children within thee.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 He maketh peace [in] thy borders, [and] filleth thee with the finest of the wheat.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 He sendeth forth his commandment [upon] earth: his word runneth very swiftly.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 He giveth snow like wool: he scattereth the hoarfrost like ashes.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 He casteth forth his ice like morsels: who can stand before his cold?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 He sendeth out his word, and melteth them: he causeth his wind to blow, [and] the waters flow.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 He sheweth his word unto Jacob, his statutes and his judgments unto Israel.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 He hath not dealt so with any nation: and [as for his] judgments, they have not known them. Praise ye the LORD.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
