Job 9
1 Then Job answered and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 I know it is so of a truth: but how should man be just with El?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
3 If he will contend with him, he cannot answer him one of a thousand.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
4 He is wise in heart, and mighty in strength: who hath hardened himself against him, and hath prospered?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
5 Which removeth the mountains, and they know not: which overturneth them in his anger.
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
6 Which shaketh the earth out of her place, and the pillars thereof tremble.
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
7 Which commandeth the sun, and it riseth not; and sealeth up the stars.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
8 Which alone spreadeth out the heavens, and treadeth upon the waves of the sea.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
9 Which maketh Arcturus, Orion, and Pleiades, and the chambers of the south.
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
10 Which doeth great things past finding out; yea, and wonders without number.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
11 Lo, he goeth by me, and I see him not: he passeth on also, but I perceive him not.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
12 Behold, he taketh away, who can hinder him? who will say unto him, What doest thou?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
13 Eloah will not withdraw his anger, the proud helpers do stoop under him.
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
14 How much less shall I answer him, and choose out my words to reason with him?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
15 Whom, though I were righteous, yet would I not answer, but I would make supplication to my judge.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
16 If I had called, and he had answered me; yet would I not believe that he had hearkened unto my voice.
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
17 For he breaketh me with a tempest, and multiplieth my wounds without cause.
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
18 He will not suffer me to take my breath, but filleth me with bitterness.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
19 If I speak of strength, lo, he is strong: and if of judgment, who shall set me a time to plead?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
20 If I justify myself, mine own mouth shall condemn me: if I say, I am perfect, it shall also prove me perverse.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
21 Though I were perfect, yet would I not know my soul: I would despise my life.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
22 This is one thing, therefore I said it, He destroyeth the perfect and the wicked.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
23 If the scourge slay suddenly, he will laugh at the trial of the innocent.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
24 The earth is given into the hand of the wicked: he covereth the faces of the judges thereof; if not, where, and who is he?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
25 Now my days are swifter than a post: they flee away, they see no good.
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
26 They are passed away as the swift ships: as the eagle that hasteth to the prey.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
27 If I say, I will forget my complaint, I will leave off my heaviness, and comfort myself:
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
28 I am afraid of all my sorrows, I know that thou wilt not hold me innocent.
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
29 If I be wicked, why then labour I in vain?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
30 If I wash myself with snow water, and make my hands never so clean;
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
31 Yet shalt thou plunge me in the ditch, and mine own clothes shall abhor me.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
32 For he is not a man, as I am, that I should answer him, and we should come together in judgment.
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
33 Neither is there any daysman betwixt us, that might lay his hand upon us both.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
34 Let him take his rod away from me, and let not his fear terrify me:
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,
35 Then would I speak, and not fear him; but it is not so with me.
тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
