Psalms 39
1 For the Leader, for Jeduthun. A Psalm of David. I said: 'I will take heed to my ways, that I sin not with my tongue; I will keep a curb upon my mouth, while the wicked is before me.'
Для дириґента хору. Єдуту́на. Псалом Давидів. Я сказав: „Пильнувати я буду доро́ги свої, щоб своїм язико́м не грішити, накладу я вузде́чку на уста свої, поки передо мною безбожний.
2 I was dumb with silence; I held my peace, had no comfort; and my pain was held in check.
Занімів я в мовча́нні, замовк про добро, а мій біль був подра́жнений.
3 My heart waxed hot within me; while I was musing, the fire kindled; then spoke I with my tongue:
Розпалилося серце моє у моє́му нутрі, палає огонь від мого розду́мування. Я став говорити своїм язико́м:
4 'LORD, make me to know mine end, and the measure of my days, what it is; let me know how short-lived I am.
„Повідоми́ мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, — нехай знаю, коли я помру́!“
5 Behold, Thou hast made my days as hand-breadths; and mine age is as nothing before Thee; surely every man at his best estate is altogether vanity. (Selah)
Ось відмі́ряв долонею Ти мої дні, а мій вік — як ніщо́ проти Тебе, і тільки марно́та сама — кожна люди́на жива! (Се́ла)
6 Surely man walketh as a mere semblance; surely for vanity they are in turmoil; he heapeth up riches, and knoweth not who shall gather them.
У темно́ті лиш ходить люди́на, клопо́четься тільки про ма́рне: грома́дить вона, — та не знає, хто зво́зити буде оте!
7 And now, Lord, what wait I for? My hope, it is in Thee.
А тепер на що́ маю наді́ятись, Господи? Надія моя — на Тебе вона!
8 Deliver me from all my transgressions; make me not the reproach of the base.
Від усіх моїх про́гріхів ви́зволи мене, не чини мене по́сміхом для нерозумного!
9 I am dumb, I open not my mouth; because Thou hast done it.
Занімі́в я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, —
10 Remove Thy stroke from off me; I am consumed by the blow of Thy hand.
забери Ти від мене Свій до́торк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь.
11 With rebukes dost Thou chasten man for iniquity, and like a moth Thou makest his beauty to consume away; surely every man is vanity. (Selah)
Ти караєш люди́ну докорами за беззако́ння, Ти знищив, як міль, прива́бність її, — кожна люди́на — направду марно́та! (Се́ла)
12 Hear my prayer, O LORD, and give ear unto my cry; keep not silence at my tears; for I am a stranger with Thee, a sojourner, as all my fathers were.
Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй блага́ння моє, не будь мовчазни́й до моєї сльози́, бо прихо́дько я в Тебе, мандрівни́к, як батьки́ мої всі!
13 Look away from me, that I may take comfort, before I go hence, and be no more.'
Відверни гнів від мене — і я підкріплю́ся, перше ніж відійду́, — і не буде мене!
