Psalms 104
1 My soule, prayse thou the Lord: O Lord my God, thou art exceeding great, thou art clothed with glorie and honour.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Which couereth himselfe with light as with a garment, and spreadeth the heauens like a curtaine.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Which layeth the beames of his chambers in the waters, and maketh the cloudes his chariot, and walketh vpon the wings of the winde.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Which maketh his spirits his messengers, and a flaming fire his ministers.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 He set the earth vpon her foundations, so that it shall neuer moue.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Thou coueredst it with the deepe as with a garment: the waters woulde stand aboue the mountaines.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 But at thy rebuke they flee: at the voyce of thy thunder they haste away.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 And the mountaines ascend, and the valleis descend to the place which thou hast established for them.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 But thou hast set them a bounde, which they shall not passe: they shall not returne to couer the earth.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 He sendeth the springs into the valleis, which runne betweene the mountaines.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 They shall giue drinke to all the beasts of the fielde, and the wilde asses shall quench their thirst.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 By these springs shall the foules of the heauen dwell, and sing among the branches.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 He watereth the mountaines from his chambers, and the earth is filled with the fruite of thy workes.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 He causeth grasse to growe for the cattell, and herbe for the vse of man, that he may bring forth bread out of the earth,
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 And wine that maketh glad the heart of man, and oyle to make the face to shine, and bread that strengtheneth mans heart.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 The high trees are satisfied, euen the cedars of Lebanon, which he hath planted,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 That ye birdes may make their nestes there: the storke dwelleth in the firre trees.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 The high mountaines are for the goates: the rockes are a refuge for the conies.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 He appoynted the moone for certaine seasons: the sunne knoweth his going downe.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Thou makest darkenesse, and it is night, wherein all the beastes of the forest creepe forth.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 The lions roare after their praye, and seeke their meate at God.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 When the sunne riseth, they retire, and couche in their dennes.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Then goeth man forth to his worke, and to his labour vntill the euening.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 O Lord, howe manifolde are thy workes! in wisdome hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 So is this sea great and wide: for therein are things creeping innumerable, both small beastes and great.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 There goe the shippes, yea, that Liuiathan, whom thou hast made to play therein.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 All these waite vpon thee, that thou maiest giue them foode in due season.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Thou giuest it to them, and they gather it: thou openest thine hand, and they are filled with good things.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 But if thou hide thy face, they are troubled: if thou take away their breath, they dye and returne to their dust.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Againe if thou send forth thy spirit, they are created, and thou renuest the face of the earth.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Glory be to the Lord for euer: let the Lord reioyce in his workes.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 He looketh on the earth and it trembleth: he toucheth the mountaines, and they smoke.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 I will sing vnto the Lord all my life: I will prayse my God, while I liue.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Let my wordes be acceptable vnto him: I will reioyce in the Lord.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Let the sinners be consumed out of the earth, and the wicked till there be no more: O my soule, prayse thou the Lord. Prayse ye the Lord.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
