Lamentations 3
1 I am the man, that hath seene affliction in the rod of his indignation.
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 He hath ledde mee, and brought me into darkenes, but not to light.
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 Surely he is turned against me: he turneth his hand against me all the day.
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 My flesh and my skinne hath he caused to waxe olde, and he hath broken my bones.
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 He hath builded against me, and compassed me with gall, and labour.
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 He hath set me in darke places, as they that be dead for euer.
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 He hath hedged about mee, that I cannot get out: he hath made my chaines heauy.
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 Also when I cry and showte, hee shutteth out my prayer.
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 He hath stopped vp my wayes with hewen stone, and turned away my paths.
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 He was vnto me as a beare lying in waite, and as a Lion in secret places.
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 He hath stopped my wayes, and pulled me in pieces: he hath made me desolate.
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 He hath bent his bow and made me a marke for the arrow.
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 Hee caused the arrowes of his quiuer to enter into my reines.
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 I was a derision to all my people, and their song all the day.
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 He hath filled me with bitternes, and made me drunken with wormewood.
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 He hath also broken my teeth with stones, and hath couered me with ashes.
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 Thus my soule was farre off from peace: I forgate prosperitie,
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 And I saide, My strength and mine hope is perished from the Lord,
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 Remembring mine affliction, and my mourning, the wormewood and the gall.
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 My soule hath them in remembrance, and is humbled in me.
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 I consider this in mine heart: therefore haue I hope.
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 It is the Lordes mercies that wee are not consumed, because his compassions faile not.
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 They are renued euery morning: great is thy faithfulnesse.
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 The Lord is my portion, sayth my soule: therefore wil I hope in him.
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 The Lord is good vnto them, that trust in him, and to the soule that seeketh him.
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 It is good both to trust, and to waite for the saluation of the Lord.
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 It is good for a man that he beare the yoke in his youth.
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 He sitteth alone, and keepeth silence, because he hath borne it vpon him.
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 He putteth his mouth in the dust, if there may be hope.
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 Hee giueth his cheeke to him that smiteth him: he is filled full with reproches.
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 For the Lord will not forsake for euer.
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 But though he sende affliction, yet will he haue compassion according to the multitude of his mercies.
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 For he doeth not punish willingly, nor afflict the children of men,
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 In stamping vnder his feete all the prisoners of the earth,
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 In ouerthrowing the right of a man before the face of the most high,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 In subuerting a man in his cause: the Lord seeth it not.
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 Who is he then that sayth, and it commeth to passe, and the Lord commandeth it not?
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 Out of the mouth of the most high proceedeth not euill and good?
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 Wherefore then is the liuing man sorowfull? man suffreth for his sinne.
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 Let vs search and try our wayes, and turne againe to the Lord.
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 Let vs lift vp our hearts with our handes vnto God in the heauens.
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 We haue sinned, and haue rebelled, therefore thou hast not spared.
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 Thou hast couered vs with wrath, and persecuted vs: thou hast slaine and not spared.
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 Thou hast couered thy selfe with a cloude, that our prayer should not passe through.
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 Thou hast made vs as the ofscouring and refuse in the middes of the people.
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 All our enemies haue opened their mouth against vs.
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 Feare, and a snare is come vpon vs with desolation and destruction.
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 Mine eye casteth out riuers of water, for the destruction of the daughter of my people.
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 Mine eye droppeth without stay and ceaseth not,
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 Till the Lord looke downe, and beholde from heauen.
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 Mine eye breaketh mine heart because of all the daughters of my citie.
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 Mine enemies chased me sore like a birde, without cause.
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 They haue shut vp my life in the dungeon, and cast a stone vpon me.
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 Waters flowed ouer mine head, then thought I, I am destroyed.
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 I called vpon thy Name, O Lord, out of the lowe dungeon.
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 Thou hast heard my voyce: stoppe not thine eare from my sigh and from my cry.
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 Thou drewest neere in the day that I called vpon thee: thou saydest, Feare not.
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 O Lord, thou hast maintained the cause of my soule, and hast redeemed my life.
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 O Lord, thou hast seene my wrong, iudge thou my cause.
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 Thou hast seene all their vengeance, and all their deuises against me.
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 Thou hast heard their reproch, O Lord, and all their imaginations against me:
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 The lippes also of those that rose against me, and their whispering against me continually.
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 Behold, their sitting downe and their rising vp, how I am their song.
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 Giue them a recompence, O Lord, according to the worke of their handes.
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 Giue them sorow of heart, euen thy curse to them.
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 Persecute with wrath and destroy them from vnder the heauen, O Lord.
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
