Ecclesiastes 3
1 To all things there is an appointed time, and a time to euery purpose vnder the heauen.
Для всього свій час, і година своя́ кожній справі під небом:
2 A time to bee borne, and a time to die: a time to plant, and a time to plucke vp that which is planted.
час роди́тись і час помирати, час садити і час виривати поса́джене,
3 A time to slay, and a time to heale: a time to breake downe, and a time to builde.
час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,
4 A time to weepe, and a time to laugh: a time to mourne, and a time to dance.
час плакати й час регота́ти, час ридати і час танцювати,
5 A time to cast away stones, and a time to gather stones: a time to embrace, and a time to be farre from embracing.
час розкида́ти каміння і час каміння грома́дити, час обіймати і час ухилятись обі́ймів,
6 A time to seeke, and a time to lose: a time to keepe, and a time to cast away.
час шукати і час розгубити, час збирати і час розкида́ти,
7 A time to rent, and a time to sowe: a time to keepe silence, and a time to speake.
час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,
8 A time to loue, and a time to hate: a time of warre, and a time of peace.
час кохати і час ненави́діти, час війні і час миру!
9 What profite hath hee that worketh of the thing wherein he trauaileth?
Яка ко́ристь трудя́щому в тім, над чим тру́диться він?
10 I haue seene the trauaile that God hath giuen to ye sonnes of men to humble them thereby.
Я бачив роботу, що Бог був дав лю́дським синам, щоб труди́лись над нею,
11 He hath made euery thing beautifull in his time: also he hath set the worlde in their heart, yet can not man finde out the worke that God hath wrought from the beginning euen to the end.
— усе Він прега́рним зробив свого ча́су, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє люди́на тих діл, що Бог учинив, від поча́тку та аж до кінця́.
12 I know that there is nothing good in them, but to reioyce, and to doe good in his life.
Я знаю, немає нічо́го в них кращого, як тільки радіти й робити добро́ у своєму житті.
13 And also that euery man eateth and drinketh, and seeth the commoditie of all his labour. this is the gift of God.
I отож, як котри́й чоловік їсть та п'є і в усім своїм тру́ді радіє добром, — це дар Божий!
14 I knowe that whatsoeuer God shall doe, it shalbe for euer: to it can no man adde, and from it can none diminish: for God hath done it, that they should feare before him.
Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, — до того не можна нічого додати, — і з того не можна нічого відня́ти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!
15 What is that that hath bene? that is nowe: and that that shalbe, hath now bene: for God requireth that which is past.
Що є, то було́ вже воно, і що статися має — було вже, бо минуле відно́влює Бог!
16 And moreouer I haue seene vnder the sunne the place of iudgement, where was wickednesse, and the place of iustice where was iniquitie.
І я бачив під сонцем іще: місце су́ду, — а в нім беззако́ння, і місце правди, — у ньому ж неправда.
17 I thought in mine heart, God wil iudge the iust and the wicked: for time is there for euery purpose and for euery worke.
Я сказав був у серці своє́му: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там ді́ло.
18 I considered in mine heart the state of the children of men that God had purged them: yet to see to, they are in themselues as beastes.
Я сказав був у серці своє́му: Це для лю́дських синів, щоб Бог випробо́вував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті зві́рі,
19 For the condition of the children of men, and the condition of beasts are euen as one condition vnto them. As the one dyeth, so dyeth the other: for they haue all one breath, and there is no excellency of man aboue ye beast: for all is vanitie.
бо доля для лю́дських синів і доля звіри́ни — однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один по́дих, і нема над твариною ви́щости людям, — марно́та бо все!
20 All goe to one place, and all was of the dust, and all shall returne to the dust.
Все до місця одно́го йде: все постало із по́роху, і ве́рнеться все знов до пороху.
21 Who knoweth whether the spirit of man ascend vpward, and the spirit of the beast descend downeward to the earth?
Хто те знає, чи дух лю́дських синів підійма́ється вго́ру, і чи спуска́ється вділ до землі дух скотини?
22 Therefore I see that there is nothing better then that a man shoulde reioyce in his affaires, because that is his portion. For who shall bring him to see what shalbe after him?
І я бачив, — нема чоловікові кращого, як діла́ми своїми радіти, бо це доля його́! Бо хто поведе́ його гля́нути, що́ буде по ньому?
