Job 27
1 Job began to speak again.
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 “I promise you—as God lives, who has denied me justice, the Almighty, who has made my life bitter,
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 for as long as I have life, while the breath of God remains in my nostrils—
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 my lips will never speak lies, my tongue will never be dishonest.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 I will never agree that you are right; I will insist on my innocence until the day I die.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 I'm convinced I'm right and will never give up believing this; my conscience will not condemn me as long as I live.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 May my enemy become like the wicked; may those who oppose me become like those who do evil.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what hope do those who reject God have when he cuts them down, when God brings their lives to an end?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 When times of trouble come to them, will God hear their cry for help?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Do they have a good relationship with the Almighty? Can they call on God at any time?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 Let me explain God's power to you. I will not keep anything back that the Almighty has planned.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 If all of you have recognized this, why do you talk such vain nonsense?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This is what God provides as the destiny for the wicked, this is the inheritance that the ruthless will receive from the Almighty—
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 even if they have many children, they will experience violent deaths or die of starvation.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Those who survive will die from disease, and even their widows will not mourn for them.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Even though they pile up silver like dust, and clothes like heaps of clay,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 those who do good will wear the clothes and the innocent will divide the silver among them.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 They build their houses like a moth; like some flimsy shelter made by a watchman.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 They go to bed rich, but never again! For when they wake up, it's all gone.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Waves of panic flood over them; in the night a whirlwind snatches them away.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 The east wind picks them up and they're gone, carried away from where they were.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 The wind blows at them with full force; they try desperately to escape.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 People clap their hands at them and hiss at them wherever they are.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
