Psalmen 2

1 Waarom razen de volken, Bluffen de naties,

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Komen de koningen der aarde bijeen, Spannen de vorsten samen tegen Jahweh en zijn Gezalfde:

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 "Laat ons hun ketens verbreken, Ons van hun boeien ontslaan!"

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Die in de hemelen woont, lacht hen uit, Jahweh bespot ze;

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Dan dreigt Hij ze toornig, Doet ze rillen voor zijn gramschap:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 "Ik zelf stel Mij een koning aan, Op Sion, mijn heilige berg!"

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Nu wil Ik Jahweh’s beslissing verkonden; Hij heeft Mij gezegd: Gij zijt mijn Zoon; Ik heb U heden verwekt.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Vraag Mij: dan geef Ik U de volkeren tot erfdeel, En de grenzen der aarde tot uw bezit;

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Gij moogt ze vermorzelen met ijzeren knots, En stuk slaan als een aarden pot.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 Koningen, bedenkt het dus wel; Weest gewaarschuwd, wereldregeerders!

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Dient Jahweh in vreze; Beeft, en kust Hem de voeten!

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Anders ontsteekt Hij in toorn, en loopt gij uw verderf tegemoet, Want licht kan zijn gramschap ontvlammen. Gelukkig, wie tot Hem zijn toevlucht neemt!

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!