< Lukas 2 >

1 In die dagen nu verscheen er een besluit van keizer Augustus, om een volkstelling over heel de wereld te houden.
І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
2 Deze volkstelling had plaats, eer Quirinius landvoogd van Syrië was.
Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
3 Allen gingen op reis, om zich aan te geven, ieder naar zijn eigen stad.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
4 En daar Josef uit het huis en het geslacht van David was, vertrok ook hij uit Galilea, uit de stad Názaret, naar Judea naar de stad van David, Bétlehem geheten,
Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
5 om zich aan te geven met Maria, zijn verloofde vrouw, die in gezegende omstandigheden was.
щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
6 Terwijl ze daar waren, brak de tijd van haar moederschap aan;
І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
7 ze baarde haar eerstgeboren Zoon, wikkelde Hem in doeken, en legde Hem neer in een kribbe; want in het nachtverblijf was voor hen geen plaats.
І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
8 Nu waren er herders in die streek, die in het open veld overnachtten, en hun kudde bewaakten.
А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
9 Eensklaps stond er voor hen een engel des Heren, en de glorie des Heren omstraalde hen; een hevige vrees greep hen aan.
Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
10 Maar de engel sprak tot hen: Vreest niet; want zie, ik verkondig u een grote vreugde, die voor het hele volk is bestemd.
Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
11 Heden is u in de stad van David een Verlosser geboren, Christus de Heer!
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 Dit zal u het teken zijn: ge zult een Kindje vinden, dat in doeken is gewikkeld, en in een kribbe ligt.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
13 En plotseling was de engel door een hemelse legerschare omringd; ze loofden God, en zeiden:
І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
14 Glorie aan God in den hogen, En vrede op aarde Onder de mensen van goede wil!
„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
15 Toen de engelen weer naar de hemel waren gevaren, spraken de herders tot elkander: Laten we naar Bétlehem gaan, om te zien wat er gebeurd is, en wat de Heer ons bekend heeft gemaakt.
І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
16 Ze snelden er heen, en vonden Maria en Josef met het Kindje, dat in de kribbe lag.
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
17 Toen ze Het zagen, verhaalden ze, wat hun over dit Kind was gezegd.
А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
18 Allen, die het hoorden, stonden verbaasd over het verhaal van de herders;
І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
19 maar Maria bewaarde dit alles in haar hart, en overwoog het bij zichzelf.
А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
20 Nu keerden de herders weer terug; ze loofden God, en zongen Hem lof, om al wat ze hadden gehoord en gezien, juist zoals het hun was gezegd.
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
21 Toen de acht dagen voorbij waren, die zijn besnijdenis vooraf moesten gaan, ontving Hij de naam Jesus, die de engel Hem reeds had gegeven, eer Hij in de moederschoot was ontvangen.
Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
22 En toen de tijd was gekomen voor hun reiniging volgens de Wet van Moses, brachten ze Hem naar Jerusalem, om Hem op te dragen aan den Heer,
А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
23 zoals er geschreven staat in de Wet des Heren: "Ieder kind van het mannelijk geslacht, dat de moederschoot opent, moet den Heer worden toegewijd",
як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
24 en ook om een offer te brengen, naar het bevel van ‘s Heren Wet: een paar tortels of twee jonge duiven.
і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
25 Zie, nu was er te Jerusalem een man, Simeon genaamd; hij was een rechtvaardig en godvrezend man, die verlangend uitzag naar de vertroosting van Israël, en over wien de Heilige Geest was gekomen.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
26 De Heilige Geest had hem geopenbaard, dat hij de dood niet zou zien, voordat hij den Gezalfde des Heren had aanschouwd.
І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
27 Nu kwam hij naar de tempel, geleid door den Geest. En toen de ouders het Kind Jesus binnenbrachten, om voor Hem de voorschriften der Wet te volbrengen,
І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
28 nam ook hij Het in zijn armen, zegende God, en sprak:
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
29 Nu laat Gij, o Heer, uw dienaar gaan, In vrede naar uw woord.
„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
30 Want mijn ogen hebben uw heil aanschouwd,
бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
31 Dat Gij bereid hebt voor het oog aller volken:
яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
32 Een licht, tot verlichting der heidenen, En tot luister van Israël, uw volk.
Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
33 Zijn vader en moeder stonden verbaasd over wat er van Hem werd gezegd.
І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
34 Simeon zegende hen, en sprak tot Maria, zijn moeder: Zie, Hij is bestemd tot val en opstanding van velen in Israël, en tot een teken van tegenspraak;
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
35 en een zwaard zal ook uw eigen ziel doorboren. Zo moeten de gedachten van veler harten worden ontsluierd.
і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
36 Ook was er een profetes, Anna, de dochter van Fanoeél, uit de stam van Aser. Ze was hoogbejaard. Na haar jeugd was ze zeven jaar gehuwd geweest;
Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
37 nu was ze een weduwe van vier en tachtig jaar. Nooit verliet ze de tempel, maar diende God dag en nacht onder vasten en bidden.
удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
38 Juist op dat ogenblik kwam ook zij naderbij; ook zij loofde God, en sprak over het Kind met allen, die Jerusalems verlossing verwachtten.
І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
39 En toen ze alles volgens de Wet des Heren hadden volbracht, keerden ze naar Galilea terug, en naar Názaret, hun woonplaats.
А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
40 Het Kind groeide op, en nam in krachten toe; Het werd van wijsheid vervuld, en Gods genade rustte op Hem.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
41 Ieder jaar reisden zijn ouders tegen het paasfeest naar Jerusalem.
А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
42 En toen Hij twaalf jaar oud was geworden, trokken zij weer naar Jerusalem op, zoals dit voor het feest gebruikelijk was.
І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
43 Maar toen ze na afloop der feestdagen terugkeerden, bleef het Kind Jesus te Jerusalem achter. Zijn ouders bemerkten het niet,
Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
44 maar meenden, dat Hij Zich onder het reisgezelschap bevond; ze reisden dus de hele dag voort, en zochten Hem toen onder familie en bekenden.
Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
45 Maar toen ze Hem niet vonden, gingen ze Hem zoeken, en keerden naar Jerusalem terug.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
46 Na drie dagen vonden ze Hem in de tempel, terwijl Hij te midden der leraars zat, naar hen luisterde en hen ondervroeg;
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
47 allen, die Hem hoorden, waren verbaasd over zijn schranderheid en over zijn antwoorden.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
48 Ze stonden versteld van dat schouwspel. Maar zijn moeder zei tot Hem: Mijn Kind, waarom hebt Gij ons dit aangedaan? Zie, uw vader en ik zoeken in doodsangst naar U.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
49 Hij sprak tot hen: Waarom hebt gij Mij gezocht? Wist gij dan niet, dat Ik in het huis van mijn Vader moet zijn?
А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
50 Maar ze begrepen niet, wat Hij tot hen sprak.
Та не зрозуміли вони того сло́ва, що Він їм говорив.
51 Nu ging Hij met hen naar Názaret terug. En Hij was hun onderdanig. Zijn moeder bewaarde dit alles in haar hart.
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
52 En Jesus nam toe in wijsheid en jaren, en in welgevallen bij God en de mensen.
А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

< Lukas 2 >