Salme 77
1 (Til Sangmesteren. Til Jedutun. Af Asaf. En Salme.) Jeg råber, højt til Gud, og han hører mig,
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 jeg søger Herren på Nødens Dag, min Hånd er om Natten utrættet udrakt, min Sjæl vil ikke lade sig trøste;
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 jeg ihukommer Gud og stønner, jeg sukker, min Ånd vansmægter. (Sela)
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Du holder mine Øjne vågne, jeg er urolig og målløs.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Jeg tænker på fordums dage, ihukommer længst henrundne År;
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 jeg gransker om Natten i Hjertet, grunder og ransager min Ånd.
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Vil Herren bortstøde for evigt og aldrig mer vise Nåde,
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 er hans Miskundhed ude for stedse, hans Trofasthed omme for evigt og altid,
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 har Gud da glemt at ynkes, lukket sit Hjerte i Vrede? (Sela)
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Jeg sagde: Det er min Smerte; at den Højestes højre er ikke som før.
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Jeg kommer HERRENs Gerninger i Hu, ja kommer dine fordums Undere i Hu.
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Jeg tænker på al din Gerning og grunder over dine Værker.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Gud, din Vej var i Hellighed, hvo er en Gud så stor som Gud!
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Du er en Gud, som gør Undere, du gjorde din Vælde kendt blandt Folkene,
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 udøste dit Folk med din Arm, Jakobs og Josefs Sønner. (Sela)
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 Vandene så dig, Gud, Vandene så dig og vred sig i Angst, ja Dybet tog til at skælve;
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 Skyerne udøste Vand, Skyhimlens Stemme gjaldede, dine Pile for hid og did;
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 din bragende Torden rullede, Lynene oplyste Jorderig, Jorden bæved og skjalv;
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 din Vej gik midt gennem Havet, din Sti gennem store Vande, dine Fodspor kendtes ikke.
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Du førte dit Folk som en Hjord ved Moses's og Arons Hånd.
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
