Ordsprogene 19
1 Bedre Fattigmand med lydefri færd end en, som går Krogveje, er han end rig.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 At mangle Kundskab er ikke godt, men den træder fejl, som har Hastværk.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Et Menneskes Dårskab øder hans Vej, men på HERREN vredes hans Hjerte.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Gods skaffer mange Venner, den ringe skiller hans Ven sig fra.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Det falske Vidne undgår ej Straf; den slipper ikke, som farer med Løgn.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Mange bejler til Stormands Yndest, og alle er Venner med gavmild Mand.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Fattigmands Frænder hader ham alle, end mere skyr hans Venner ham da. Ej frelses den, som jager efter Ord.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Den, der vinder Vid, han elsker sin Sjæl, og den, der vogter på Indsigt, får Lykke.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Det falske Vidne undgår ej Straf, og den, der farer med Løgn, går under.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Vellevned sømmer sig ikke for Tåbe, end mindre for Træl at herske over Fyrster.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Klogskab gør Mennesket sindigt, hans Ære er at overse Brøde.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Som Brøl af en Løve er Kongens Vrede, som Dug på Græs er hans Gunst.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Tåbelig Søn er sin Faders Ulykke, Kvindekiv er som ustandseligt Tagdryp.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Hus og Gods er Arv efter Fædre, en forstandig Hustru er fra HERREN.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Dovenskab sænker i Dvale, den lade Sjæl må sulte.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Den vogter sin Sjæl, som vogter på Budet, men skødesløs Vandel fører til Død.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Er man god mod den ringe, låner man HERREN, han gengælder en, hvad godt man har gjort.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Tugt din Søn, imens der er Håb, ellers stiler du efter at slå ham ihjel.
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Den, som er hidsig, må bøde, ved Skånsel gør man det værre.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Hør på Råd og tag ved Lære, så du til sidst bliver viis.
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 I Mands Hjerte er mange Tanker, men HERRENs Råd er det, der står fast.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Vinding har man af Godhed, hellere fattig end Løgner.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 HERRENs Frygt er Vej til Liv, man hviler mæt og frygter ej ondt.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Den lade rækker til Fadet, men fører ej Hånden til Munden.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Får Spottere Hug, bliver tankeløs klog, ved Revselse får den forstandige Kundskab.
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Mishandle Fader og bortjage Moder gør kun en dårlig, vanartet Søn.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Hør op, min Søn, med at høre på Tugt og så fare vild fra Kundskabsord.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Niddingevidne spotter Retten, gudløses Mund er glubsk efter Uret.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Slag er rede til Spottere, Hug til Tåbers Ryg.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
