Salme 56
1 Til Sangmesteren. Al-jonat-elem-rehokim. Af David. En Miktam, da Filisterne greb ham i Gat.
Керівнику хору. На мотив «Голубка в далекій діброві». Міхтам Давидів, коли филистимляни схопили його в Ґаті. Помилуй мене, Боже, бо цькує мене людина, цілий день, нападаючи, тисне на мене.
2 Vær mig naadig, Gud, thi Mennesker vil mig til Livs, jeg trænges stadig af Stridsmænd;
Цькують мене супротивники цілий день: багато-бо тих, хто гордовито воює проти мене.
3 mine Fjender vil mig stadig til Livs, thi mange strider bittert imod mig!
У день страху я на Тебе покладаю надію.
4 Naar jeg gribes af Frygt, vil jeg stole paa dig,
Я сподіваюся на Бога, Чиє слово прославляю, на Бога тільки й не боюся: що зробить мені тілесна [істота]?
5 og med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord. Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan Kød vel gøre mig?
Цілий день мої слова перекручують, усі їхні думки щодо мене – лише зло.
6 De oplægger stadig Raad imod mig, alle deres Tanker gaar ud paa ondt.
Вони сперечаються, спостерігають, стежать за моїми кроками, чатують на мою душу.
7 De flokker sig sammen, ligger paa Lur, jeg har dem lige i Hælene, de staar mig jo efter Livet.
Не дай же їм уникнути кари за беззаконня; у гніві, Боже, кинь долілиць народи.
8 Gengæld du dem det onde, stød Folkene ned i Vrede, o Gud!
О, якби полічив Ти мої поневіряння! Збери мої сльози в посудину, – хіба ж вони не у Твоїй книзі?
9 Selv har du talt mine Suk, i din Lædersæk har du gemt mine Taarer; de staar jo i din Bog.
Тоді вороги мої обернуться назад, коли я покличу Тебе. Через це дізнаюсь я, що Бог зі мною.
10 Da skal Fjenderne vige, den Dag jeg kalder; saa meget ved jeg, at Gud er med mig.
На Бога, Чиє слово я прославляю, на Господа, Чиє слово я славлю,
11 Med Guds Hjælp skal jeg prise hans Ord, med HERRENS Hjælp skal jeg prise hans Ord.
на Бога покладаюсь я, тому не боятимуся: що зробить мені людина?
12 Jeg stoler paa Gud, jeg frygter ikke, hvad kan et Menneske gøre mig?
На мені, Боже, обітниці, що дав я Тобі, – я виконаю [обіцяні] Тобі жертви подяки.
13 Jeg har Løfter til dig at indfri, o Gud, med Takofre vil jeg betale dig. Thi fra Døden frier du min Sjæl, ja min Fod fra Fald, at jeg kan vandre for Guds Aasyn i Livets Lys.
Бо Ти визволив мою душу від смерті, не дав спіткнутися нозі моїй, щоб я ходив перед Богом у світлі життя.
