Salme 55

1 Til Sangmesteren; med Strengeleg; en Undervisning af David. Gud! vend Øren til min Bøn og skjul dig ikke for min ydmyge Begæring.

Для дириґента хору. На неґінах. Навчальний Давидів псалом. Вислухай, Боже, молитву мою й від блага́ння мого не ховайся!

2 Giv Agt paa mig og bønhør mig; jeg vil overlade mig til min Klage og hyle

Прислу́хайсь до мене й подай мені відповідь, — я блукаю у сму́тку своїм і стогну́, —

3 over Fjendens Røst, over den ugudeliges Undertrykkelse; thi de vælte Uret paa mig og hade mig i Vrede.

від крику воро́жого, від у́тисків грішного, бо гріх накида́ють на мене вони, і в гніві мене переслі́дують.

4 Mit Hjerte er bange inden i mig, og Dødens Rædsler ere faldne paa mig.

Тремтить моє серце в мені, і стра́хи смерте́льні напали на мене,

5 Frygt og Bæven kom over mig, og Gru lægger sig over mig.

страх та тремті́ння на мене найшли́, і тривога мене обгорну́ла.

6 Og jeg sagde: Gid jeg havde Vinger som en Due, da vilde jeg flyve bort og fæste Bo.

І сказав я: „Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!“

7 Se, jeg vilde flygte langt bort; jeg vilde blive Natten over i Ørken. (Sela)

Отож, помандру́ю дале́ко, пробува́тиму я на пустині. (Се́ла)

8 Jeg vilde haste til et Tilflugtssted for mig, fra Hvirvelvinden og Stormen.

Поспішу́ собі, щоб утекти́ перед вітром бурхли́вим та бурею.

9 Herre! opslug dem, gør deres Tunger uens; thi jeg har set Vold og Trætte i Staden.

Вигуби, Господи, та погуби язика́ їхнього, бо в місті я бачив наси́льство та сва́рку, —

10 Dag og Nat omringe de den paa dens Mure, og Uret og Møje er inden i den.

вони ходять удень та вночі коло нього на му́рах його, а гріх та неправда всере́дині в ньому,

11 Ondskab hersker inden i den, og Bedrageri og Svig vige ikke fra dens Gade.

нещастя всере́дині в ньому, а з вулиць його не вихо́дять наси́лля й обма́на,

12 Thi det er ikke en Fjende, som forhaaner mig, ellers maatte jeg bære det; det er ikke min Avindsmand, som gør sig stor over mig, ellers kunde jeg skjule mig for ham;

бож не ворог злорі́чить на мене, — це я переніс би, — і не нена́висник мій побільши́всь надо мною, я сховався б від нього, —

13 men det er dig, et Menneske, som var min Jævnlige, min Ven og min Kynding,

але ти, — чоловік мені рі́вня, мій прия́тель близьки́й і знайо́мий мені,

14 vi, som venligt holdt Raad sammen, som vandrede i Guds Hus iblandt Skaren.

з яким со́лодко щиру розмову прова́димо, і ходимо до Божого дому серед бурхли́вого на́товпу.

15 Døden føre Forglemmelse over dem! lad dem fare levende ned i Dødsriget; thi der er Ondskab i deres Boliger, i deres Inderste. (Sheol h7585)

Нехай же впаде на них смерть, нехай зі́йдуть вони до шео́лу живими, — бо зло в їхнім ме́шканні, у їхній сере́дині! (Sheol h7585)

16 Jeg vil raabe til Gud, og Herren skal frelse mig.

Я кличу до Бога, і Госпо́дь урятує мене:

17 Jeg vil klage og hyle Aften og Morgen og Middag, og han vil høre min Røst.

уве́чорі, вра́нці й опі́вдні я скаржусь й зідхаю, — і Він ви́слухає мого го́лосу!

18 Han har forløst min Sjæl i Fred fra Striden imod mig; thi de vare i Mængde mig imod.

У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближа́лись, бо багато було їх на мене!

19 Gud skal høre og svare dem, han, der bliver evindelig (Sela) efterdi der ingen Forandring er hos dem, og de ikke frygte Gud.

Бог ви́слухає, і їм Той відпові́сть, Хто відві́ку сидить на престо́лі, (Се́ла) бо немає у них перемін, і Бога вони не боя́ться, —

20 Han har lagt Haand paa dem, som havde Fred med ham; han har vanhelliget sin Pagt.

во́рог ви́тягнув ру́ки свої проти тих, що в споко́ї жили́ з ним, він зганьби́в заповіта свого́,

21 Hans Munds Ord ere glatte som Smør; men der er Strid i hans Hjerte; hans Ord ere blødere end Olie, og dog ere de dragne Sværd.

його уста гладе́нькі, як масло, — та сва́рка у серці його, від оливи м'які́ші слова́ його, та вони — як мечі́ ті ого́лені!

22 Kast din Sag paa Herren, og han skal forsørge dig; han skal ikke evindelig tilstede, at den retfærdige rokkes.

Свого тягара́ поклади ти на Господа, — і тебе Він підтри́має, Він ніко́ли не дасть захита́тися праведному!

23 Men du, Gud! du skal støde dem ned i Gravens Dyb; blodgerrige og falske Mænd skulle ikke naa deres Dages halve Tal; men jeg vil forlade mig paa dig.

А Ти їх, Боже мій, поскида́єш до ями поги́белі! Люди чи́нів кривавих й обмани, — бода́й своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я поклада́ю надію на Тебе!