Žalmy 49
1 Přednímu kantoru z synů Chóre, žalm. Slyšte to všickni národové, pozorujte všickni obyvatelé zemští.
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 Tak z lidu obecného, jako z povýšených, tak bohatý, jako chudý.
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Ústa má mluviti budou moudrost, a přemyšlování srdce mého rozumnost.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Nakloním k přísloví ucha svého, a při harfě vykládati budu přípovídku svou.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 I proč se báti mám ve dnech zlých, aby nepravost těch, kteříž mi na paty šlapají, mne obklíčiti měla?
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 Kteříž doufají v svá zboží, a množstvím bohatství svého se chlubí.
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 Žádný bratra svého nijakž vykoupiti nemůže, ani Bohu za něj dáti mzdy vyplacení,
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 (Neboť by velmi drahé musilo býti vyplacení duše jejich, protož nedovedeť toho na věky),
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 Aby živ byl věčně, a neviděl porušení.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Nebo se vídá, že i moudří umírají, blázen a hovadný člověk zaroveň hynou, zboží svého i cizím zanechávajíce.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 Myšlení jejich jest, že domové jejich věční jsou, a příbytkové jejich od národu do pronárodu; pročež je po krajinách nazývají jmény svými.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 Ale člověk v slávě netrvá, jsa podobný hovadům, kteráž hynou.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Taková snažnost jejich jest bláznovstvím při nich, však potomci jejich ústy svými to schvalují. (Sélah)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 Jako hovada v pekle skladeni budou, smrt je žráti bude, ale upřímí panovati budou nad nimi v jitře; způsob pak oněchno aby zvetšel, z příbytku svého octnou se v hrobě. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 Neboj se, když by někdo zbohatl, a když by se rozmnožila sláva domu jeho.
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 Při smrti zajisté ničeho nevezme, aniž sstoupí za ním sláva jeho.
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 Ačťkoli duši své, pokudž jest živ, lahodí; k tomu chválí jej i jiní, když sobě čistě povoluje:
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 A však musí se odebrati za věkem otců svých, a na věky světla neuzří.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 Summou: Èlověk jsa ve cti, neusrozumí-li sobě, bývá učiněn podobný hovadům, kteráž hynou.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
