Psalmi 147
1 Aleluja! Hvalite Jahvu jer je dobar, pjevajte Bogu našem jer je sladak; svake hvale on je dostojan!
Алілуя! Як добре співати Богові нашому, яка ж приємна належна Йому хвала!
2 Jahve gradi Jeruzalem, sabire raspršene Izraelce.
Господь відбудовує Єрусалим, збирає вигнанців Ізраїля;
3 On liječi one koji su srca skršena i povija rane njihove.
зцілює розбитих серцем і перев’язує їхні рани;
4 On određuje broj zvijezda, svaku njezinim imenom naziva.
обчислює кількість зірок і кожну називає поіменно.
5 Velik je naš Gospodin i svesilan, nema mjere mudrosti njegovoj.
Великий Володар наш і вельми сильний, розум Його безмірний.
6 Jahve pridiže ponizne, zlotvore do zemlje snizuje.
Господь підтримує пригноблених, а нечестивих принижує аж до землі.
7 Pjevajte Jahvi pjesmu zahvalnu, svirajte na citari Bogu našem!
Віддайте Господеві подяку, співайте Богові нашому на арфі.
8 Oblacima on prekriva nebesa i zemlji kišu sprema; daje da po bregovima raste trava i bilje na službu čovjeku.
Він небеса вкриває хмарами, готуючи дощ для землі, Хто на горах вирощує траву,
9 On stoci hranu daje i mladim gavranima kada grakću.
дає худобі їжу й пташенятам ворона, коли вони кричать.
10 Za konjsku snagu on ne mari nit' mu se mile bedra čovječja.
Не міць коня Йому до вподоби, не силу стегон людських Він уподобав;
11 Mili su Jahvi oni koji se njega boje, koji se uzdaju u dobrotu njegovu.
Господь уподобав тих, хто боїться Його, хто на милість Його сподівається.
12 Slavi Jahvu, Jeruzaleme, hvali Boga svoga, Sione!
Хвали, Єрусалиме, Господа; прославляй Бога твого, Сіоне!
13 On učvrsti zasune vrata tvojih, blagoslovi u tebi tvoje sinove.
Бо Він зміцнив засуви воріт твоїх, благословив синів твоїх посеред тебе.
14 On dade mir granicama tvojim, pšenicom te hrani najboljom.
Він встановлює мир на твоїх кордонах, насичує тебе відбірною пшеницею.
15 Besjedu svoju šalje na zemlju, brzo trči riječ njegova.
Він посилає наказ Свій землі, швидко біжить Його Слово.
16 Kao vunu snijeg razbacuje, prosipa mraz poput pepela.
Він дає сніг, немов вовну, розпорошує паморозь, наче попіл,
17 On sipa grÓad kao zalogaje, voda mrzne od njegove studeni.
кидає кригу Свою, ніби дрібні камінці; хто може встояти перед Його морозом?
18 Riječ svoju pošalje i vode se tope; dunu vjetrom i vode otječu.
Він пошле слово Своє, і [все] розтане, подує вітром Своїм – потечуть води.
19 Riječ svoju on objavi Jakovu, odluke svoje i zakone Izraelu.
Він звіщає слово Своє Якову, постанови й закони правосуддя – Ізраїлеві.
20 Ne učini tako nijednom narodu: nijednom naredbe svoje ne objavi! Aleluja!
Він не зробив такого жодному іншому народові, і правосуддя законів вони не знають. Алілуя!
