約伯記 17
1 我的氣息已斷，壽命已盡，而且墳墓已為我做好。
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 我豈不是成了笑罵的對象﹖我的眼睛豈不是在酸苦中過夜﹖
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 求你將我的抵押放在你那裏! 誰還敢與我擊掌作保﹖
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 因為你蒙蔽了他們的心，不叫他們明白，他們纔不敢舉起手來。
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 人請自己的朋友分享所有，但自己的子女卻餓的眼目昏花。
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 我成了人民取笑的資料，人人在我臉上可吐唾沫。
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 我的眼睛因愁悶而昏花，我的肢體消失有如蔭影。
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 正直人因此而驚異，無罪者憤起攻擊惡人。
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 義人堅持自己的道，手淨的人倍增勇氣。
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 你們眾人，請你們再回來，但在你們中我找不到一個智者。
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 我的時日已過去，我志所謀，我心所愛，都已落空。
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 他們將黑夜變為白天，使光明靠近黑暗；
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 我對墓穴說：你作我父! 對蛆蟲說：你作我母，我妹!
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 我的希望究在何處﹖我的幸福，有誰注意﹖
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
