Псалми 49
1 За първият певец, псалом на Кореевите синове. Слушайте това, всички племена; Внимавайте всички жители на вселената,
Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом. Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
2 И ниско поставени и високопоставени, Богати и сиромаси заедно.
і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
3 Устата ми ще говорят мъдрост, И размишлението на сърцето ми ще бъде за разумни неща;
— мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
4 Ще поведа към притча ухото си, Ще изложа на арфа гатанката си.
нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
5 Защо да се боя във време на бедствие, Когато ме обкръжи беззаконието до петите?
Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
6 От ония, които уповават на имота си, И се хвалят с голямото си богатство,
які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
7 Ни един от тях не може никак да изкупи брата си, Нито да даде Богу откуп за него.
Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
8 (Защото толкова скъп е откупът на душата им, Щото всеки трябва да се оставя от това за винаги),
бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
9 Та да живее вечно И да не види изтление.
щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
10 Защото гледа, бе мъдрите умират, И еднакво с тях погиват безумният и несмисленият, И оставят богатството си на други.
Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
11 Тайната им мисъл е, че домовете им ще траят вечно, И жилищата им из род в род; Наричат земите си със своите си имена.
Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
12 Но човекът не пребъдва в чест; Прилича на животните, които загиват.
та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
13 Това е пътят на безумните; Но пак идещите подир тях човеци одобряват думите им. (Села)
Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. (Се́ла)
14 Назначават се като овци за преизподнята; Смъртта ще им бъде овчар; И праведните ще ги обладаят призори; И красотата им ще овехтее, Като остава преизподнята жилище на всеки един от тях. (Sheol h7585)
Вони зі́йдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від ра́ння; подоба їхня знищиться, шео́л буде мешканням для них. (Sheol h7585)
Та визволить Бог мою душу із влади шео́лу, бо Він мене ві́зьме! (Се́ла) (Sheol h7585)
16 Не бой се, когато забогатее човек, Когато се умножи славата на дома му;
Не лякайся, коли багатіє люди́на, коли збі́льшується слава дому її, —
17 Защото, когато умре няма да вземе със себе си нищо, Нито ще мине славата му на друг подир него,
бо, вмираючи, не забере вона всьо́го, її слава не пі́де за нею!
18 Ако и да е облажавал душата си приживе, И човеците да те хвалят, когато правиш добро на себе си.
Хоч вона свою душу за життя свого хва́лить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
19 Пак ще дойда при рода на бащите си. които никога няма да видят виделина.
вона при́йде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
20 Човек, който е на почит, а не разбира, Прилича на животните, които загиват.
Люди́на в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!
