Псалми 49
1 За първият певец, псалом на Кореевите синове. Слушайте това, всички племена; Внимавайте всички жители на вселената,
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 И ниско поставени и високопоставени, Богати и сиромаси заедно.
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Устата ми ще говорят мъдрост, И размишлението на сърцето ми ще бъде за разумни неща;
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Ще поведа към притча ухото си, Ще изложа на арфа гатанката си.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 Защо да се боя във време на бедствие, Когато ме обкръжи беззаконието до петите?
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 От ония, които уповават на имота си, И се хвалят с голямото си богатство,
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 Ни един от тях не може никак да изкупи брата си, Нито да даде Богу откуп за него.
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 (Защото толкова скъп е откупът на душата им, Щото всеки трябва да се оставя от това за винаги),
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 Та да живее вечно И да не види изтление.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Защото гледа, бе мъдрите умират, И еднакво с тях погиват безумният и несмисленият, И оставят богатството си на други.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 Тайната им мисъл е, че домовете им ще траят вечно, И жилищата им из род в род; Наричат земите си със своите си имена.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 Но човекът не пребъдва в чест; Прилича на животните, които загиват.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Това е пътят на безумните; Но пак идещите подир тях човеци одобряват думите им. (Села)
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 Назначават се като овци за преизподнята; Смъртта ще им бъде овчар; И праведните ще ги обладаят призори; И красотата им ще овехтее, Като остава преизподнята жилище на всеки един от тях. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 Не бой се, когато забогатее човек, Когато се умножи славата на дома му;
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 Защото, когато умре няма да вземе със себе си нищо, Нито ще мине славата му на друг подир него,
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 Ако и да е облажавал душата си приживе, И човеците да те хвалят, когато правиш добро на себе си.
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 Пак ще дойда при рода на бащите си. които никога няма да видят виделина.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 Човек, който е на почит, а не разбира, Прилича на животните, които загиват.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
